ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/3572/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Овчарик В. М.,
за участю представників:
прокуратури - Збарих С. М. (посвідчення від 05.09.2014 № 028728),
позивача - Сінько А. А. (довіреність від 04.01.2019 № 7-5/70),
відповідача - Захарчук І. А. (адвокат, довіреність від 14.01.2019),
третьої особи-1 - не з'явилися,
третьої особи-2 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2018 (суддя Шевчук Н. Г.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 (судді: Гаврилюк О. М. (головуючий), Тищенко О. В., Куксов В. В.) у справі
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний природний парк "Голосіївський",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10,
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 93 711 грн у порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачі її у приватну власність.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, позов задоволено повністю.
4. Судові рішення аргументовано положеннями статей 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і статей 330, 387, 388 ЦК України, а також тим, що спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак набуття відповідачем у власність на підставі акта прийому-передачі від 30.12.2015 № 1 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест"), відбулося з порушенням норм чинного законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції, розглянувши у судовому засіданні 07.06.2018 заяву ТОВ "Грінінвест" про застосування позовної давності, додану до апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення її без розгляду, оскільки така заява може бути подана лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ТОВ "Грінінвест" просить рішення і постанови скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ТОВ "Грінінвест" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 268, 388 ЦК України, статті 47 Закону України "Про землеустрій", статей 118, 151, 174 ЗК України, порушення вимог статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом, та частини 4 статті 75 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи, що: 1) наявність позитивних висновків державних органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку виключають підстави витребування земельної ділянки з власності відповідача на користь держави у порядку статті 388 ЦК України, як такої що вилучена з власності держави без її згоди; 2) приналежність земельних ділянок до складу земель природно-заповідного фонду визначається лише на підставі проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду; 3) висновки судів побудовані на припущеннях не підтверджених належними доказами; 4) прокурором не доведено підтвердження повноважень щодо представництва інтересів Кабінету Міністрів України саме у цій справі; 5) суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення про позовну давність.
У судовому засідання 29.01.2019 представником ТОВ "Грінінвест" усно заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3572/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/44/17 та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду справи № 487/10128/14-ц, посилаючись на вирішення у цих справах аналогічного питання, а саме моменту застосування строків позовної давності.
Розглянувши це клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наведені нижче мотиви відхилення доводів касаційної скарги щодо не застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень про позовну давність. До того ж, 17.10.2018 Велика Палата Верховного Суду вже ухвалила остаточну постанову у справі № 362/44/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. У відзиві на подану касаційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії п'ятого скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Ірпінська, 21/16 в смт Коцюбинське" від 25.12.2008 № 2064/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_9; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га гр. ОСОБА_9 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
9. На підставі цього рішення селищної ради гр. ОСОБА_9 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
10. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2009 земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, придбав ОСОБА_10
11. На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" від 28.12.2015 № 1 та акта прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 30.12.2015 № 1 ОСОБА_10 передав належну йому земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.07.2016 за № 15590448 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, за ТОВ "Грінінвест".
12. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.08.2013 у справі № 367/3689/13-ц визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 № 2064/25-5 та державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2.
Цим судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, тому спірне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства.
13. У позовній заяві прокурор зазначив, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку "Голосіївський" (далі - НПП "Голосіївський"), що підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.
14. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський» змінено межі НПП "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу НПП "Голосіївський" без вилучення у землекористувача. Відповідно до пояснювальної записки та проектних матеріалів до цього указу, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.
15. Відповідно до листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014 №472 земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства увійшли до території НПП "Голосіївський".
За змістом акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області дотримання вимог земельного законодавства від 24.09.2016 № А203/180 спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає у 18 квартал.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
17. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
18. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області, яке набрало законної сили, тобто є доведеним.
При цьому у судів у даній справі відсутні повноваження щодо надання оцінки належності та допустимості доказів, з оцінки яких суди виходили, приймаючи зазначене судове рішення, тому посилання скаржника на те, що рішення у цивільній справі прийняте за наявності іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежні факти, неналежні.
19. За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частинами 1, 3 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
20. Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.
Статтею 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
21. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти