ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/516/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - Здоровець С.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018
(головуючий суддя Фоміна В. О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.)
у справі №922/516/18 Господарського суду Харківської області
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Акціонерної компанії "Харківобленерго"
про внесення змін до договору,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2018 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - АК "Харківобленерго") про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на даний час договір про постачання електричної енергії №4 не відповідає вимогам "Порядку визначення класів споживачів", що є безумовною підставою для приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки КП "Харківводоканал" відповідає всім критеріям, наявність яких відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку є підставою для віднесення позивача до споживачів І класу, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією, натомість в додатку №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", сторонами на момент його підписання, було визначено ІІ клас напруги для кожної точки приєднання КП "Харківводоканал", що використовується АК "Харківобленерго" як підстава для розрахунку вартості електричної енергії за тарифом для ІІ класу споживача. Позовні вимоги мотивовано нормами ст. 188, ч. 6 ст. 276 ГК України.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 07.05.2004 між АК "Харківобленерго" (постачальник) та Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", перейменованим з 20.02.2009 на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", а з 26.01.2012 на Комунальне підприємство "Харківводоканал" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №4 (далі - договір №4).
Відповідно до розділу 1 договору №4 постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до розділу 2 договору №4 під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що ним не обумовлені, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.2.5 договору №4 споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".
В пункті 1 даного додатку сторони врегулювали, що розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця. Іншими пунктами цього додатку сторони також врегулювали порядок зняття показань розрахункових приладів, порядок проведення остаточних рахунків, відповідальність за несвоєчасну оплату за договором тощо.
Пунктом 3 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору №4 визначено, що розрахунки за електричну енергію, ПДВ на електричну енергію, потужність та інші платежі здійснюються виключно коштами за тарифами, діючими на початок розрахункового періоду, відповідно до класу напруги.
В додатку №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" сторонами на момент його підписання було визначено II клас напруги для кожної точки приєднання КП "Харківводоканал", що використовується АК "Харківобленерго" як підстава для розрахунку вартості електричної енергії за тарифом для II класу споживача.
Відповідно до додаткової угоди від 01.02.2012 до договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004, сторону договору - КП "КГ "Харківкомуночиствод" замінено на КП "Харківводоканал".
При цьому, як зазначає позивач, при укладенні договору про постачання електричної енергії №4 та визначенні класу напруги споживача, сторони керувалися приписами п. 4 Постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 щодо затвердження "Порядку визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги" в редакції від 25.07.2003, відповідно до яких споживачу встановлювалися різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії залежно від встановлених на них ступенях напруги.
2.2. 03.01.2008 між Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (споживач) та АК "Харківобленерго" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії №1.01 (далі - договір №1.01), предметом якого є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору, оплата споживачем постачальнику вартості використаної (купленої) електроенергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Додатковими угодами до договору від 03.01.2008 №1.01, які укладені між АК "Харківобленерго" (постачальник), КП "ВТП "Вода" (споживач), КП КГ "Харківкомуночиствод" (новий споживач) (яке в подальшому перейменоване у КП "Харківводоканал") починаючи з листопада 2011 року по жовтень 2017 року, сторони визначили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Також положеннями цих додаткових угод передбачено, що новому споживачу за цими угодами передаються всі права споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008, новий споживач приймає на себе всі обов'язки споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008.
2.3. Постановою НКРЕ від 30.06.2011 №1110 внесено зміни до Порядку визначення класів споживачів, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 №1052 (далі - Порядок), та доповнено пп. 3.1 пункту 4 такого змісту: до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/год. на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.
2.4. Таким чином, за твердженнями позивача, КП "Харківводоканал" відповідає всім критеріям, наявність яких відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку є підставою для віднесення позивача до споживачів І класу, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією, у зв'язку з чим на даний час договір про постачання електричної енергії №4 не відповідає вимогам "Порядку визначення класів споживачів", затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052 (із змінами та доповненнями внесеними постановою від 30.06.2011 №1110), що є безумовною підставою для приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства в частині встановлення класу споживача - КП "Харківводоканал", незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією.
2.5. З метою приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства в частині встановлення класу відповідача позивач згідно з ч. 2 ст. 188 ГК України,\ звернувся до АК "Харківобленерго" з листом-пропозицією від 30.01.2018 №01.01-14/515-18 щодо внесення змін до п. 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" від 31.03.2015 та до додатку 3.1 до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.
Листом від 14.02.2018 № 46е-01/05-3653 АК "Харківобленерго" відхилило пропозицію про внесення змін до договору.
Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права, зокрема, співвідношення майнових інтересів сторін договору на користь відповідача та порушують положення чинного законодавства щодо визначення класу напруги, яке є безумовною підставою приведення умов договору відповідно до вимог законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції позивача.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 11 червня 2018 року рішенням Господарського суду Харківської області позов задоволено. Внесено зміни до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції, текст якої наведено в рішенні суду. Здійснено розподіл судового збору.
3.1.1. Приймаючи рішення, Господарський суд Харківської області зауважив на тому, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", КП "Харківводоканал" стало єдиним споживачем електричної енергії за договорами про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01 у правовідносинах з АК "Харківобленерго".
У зв'язку з цим, КП "Харківводоканал" ввело нові виробничі потужності, які наразі використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; у порівнянні з обсягом річного споживання електричної енергії за 2008 рік у кількості 65 313 209 кВт/год., упродовж періоду 2014-2017 років щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком; споживає електричну енергію за договорами про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 та від 03.01.2008 №1.01 в щомісячному обсязі понад 20 млн кВт/год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення, починаючи з січня 2014 року та по теперішній час.
Крім того, судом зазначено, що КП "Харківводоканал" є промисловим підприємством в розумінні п. 3.1 "Порядку визначення класів споживачів", затвердженого Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052.
Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність позивача у спірний період критеріям, які встановлені законодавством для споживачів 1 класу.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності у сукупності всіх умов, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до договору в частині встановлення класу споживача незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин (ст. 652 ЦК України) та невідповідністю встановлених у договорі положень чинному законодавству.
Також суд зазначив про дотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо надсилання позивачем відповідачу пропозиції про зміну умов договору, а тому вимога позивача про внесення змін до договору шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору у редакції, запропонованій позивачем, підлягає задоволенню як така, що доведена належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
3.2. 12 вересня 2018 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
3.2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт введення нових потужностей після 2008 року та споживання щомісяця понад 20 млн кВт/год. саме на технологічні потреби виробництва.
3.2.2. Крім того, позивачем до позову не надано нової редакції додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору від 07.05.2004 №4. Вказаний документ наданий позивачем до суду апеляційної інстанції без належного обґрунтування неможливості його надання до суду першої інстанції, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 269 ГПК України не взяв його до уваги. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, відсутність додатку №3.1 взагалі унеможливлює суд дослідити обставини щодо внесення відповідних змін до договору №4 від 07.05.2004.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 02 жовтня 2018 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 залишити без змін.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. Неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 4 п. 3.1 постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 щодо затвердження "Порядку визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги".
4.2.2. Мотивуючи відмову у задоволенні позовних вимог та відхилення всіх належних доказів відповідача, апеляційний господарський суд вдався до суб'єктивного хибного тлумачення наведеного нормативного акта щодо технічних характеристик юридичної особи, тим самим спотворив його зміст і суть. А суть вказаного нормативного акта полягає в тому, що при значному збільшенні юридичною особою обсягів споживання електричної енергії порівняно з 2008 роком вона відноситься до споживачів 1 класу. Фактично ж судом у тлумаченні підпункту 4 п. 3.1 Порядку було визначено додаткову умову (критерій) застосування до юридичної особи тарифу 1 класу, яка стосується джерел (шляхів) набуття технічних характеристик, визначених вказаною вище нормою.
4.2.3. Апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що вказаний нормативно-правовий акт встановлює критерії віднесення споживача до 1 класу спираючись на технічні характеристики юридичної особи в цілому та не містить в собі жодної згадки про необхідну кількість укладених у зв'язку з цим договорів, контрагентів-постачальників або інших джерел набуття таких ознак.
4.2.4. Суд апеляційної інстанції фактично визначив неналежним обраний позивачем спосіб захисту, чим порушив ст. 13 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, що призвело до прийняття незаконного рішення по суті справи.
4.2.5. Апеляційний господарський суд визначив відсутність в матеріалах справи додатків №3.1 до договору №4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", тоді як в матеріалах справи (а.с. 179-196, том 1), містяться всі необхідні копії додатків №3.1 до договору №4, які були надані сторонами ще на стадії підготовчого засідання до суду першої інстанції.
4.2.6. Таким чином, Харківський апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, не дослідив всі зібрані у справі докази, порушивши ст. 86 ГПК України.
4.3. 26 листопада 2018 року відповідачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.3.1. Відзив мотивовано такими аргументами.
4.3.2. В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції правомірно було встановлено недоведеність позивачем та відсутність документального підтвердження наявності необхідних умов для застосування до КП "Харківводоканал" тарифу 1 (першого) класу, а саме: позивачем не доведено саме факт збільшення річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком; позивачем не доведено факту введення нових виробничих потужностей після 2008 року та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/год. саме на технологічні потреби виробництва.
4.3.3. При визначенні класу споживання вирішальним є дослідження фактів збільшення всього обсягу річного споживання промисловими підприємствами електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком за всіма договорами, як це і зазначено у пп. 4 п. 3 Порядку визначення класів.
4.4. 30 січня 2019 року представником АК "Харківобленерго" до Верховного Суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.
4.4.1. Верховний Суд, розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
4.4.2. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що до клопотання не додано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які в ньому наведені; у розгляді даної справи вже неодноразово Верховним Судом оголошувалися перерви, представник відповідача був присутнім у судових засіданнях 12.12.2018, 19.12.2018 та 16.01.2019; матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, Верховний Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Крім того, відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 23.01.2019, явка сторін не визнавалася обов'язковою.
Отже, Верховний Суд вважає можливим розгляд касаційної скарги за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4.
5.2.2. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Верховний Суд вбачає, що під час прийняття судових рішень господарські суди обох інстанцій в тому числі послалися на ст. 652 ЦК України, якою передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно відповідних чотирьох умов.
Водночас звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач просив внести зміни до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4 у зв'язку зі зміною законодавства щодо визначення класів споживачів електроенергії, а також на підставі умов договору.
Суди встановили, що сторони в п. 3.1.2 договору №4 передбачили, що в разі прийняття нормативно-правових ак