ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М., Лященко Н. П.
23 січня 2019 року
м. Київ
у справі № 186/658/17 (провадження № 14-502цс18) за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський», Банк), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання права на відшкодування коштів за вкладами, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа Фонду) на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року у складі судді Янжули С. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів Баранніка О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.
Оскаржуваним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано право ОСОБА_3 на отримання відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду за рахунками НОМЕР_1 на суму 142,62 грн та НОМЕР_2 на суму 25 000 грн. Зобов'язано уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за рахунком НОМЕР_2 на суму 25 000 грн. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_3 гарантовані суми у розмірі 142,62 грн і 25 000 грн відповідно до договору від 13 квітня 2016 року № 980087000220839. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що між ОСОБА_3 та Фондом виникло зобов'язання, за яким останній зобов'язаний виплатити кошти в розмірі суми вкладу за договором від 13 квітня 2016 року № 980087000220839, а тому оскільки ОСОБА_3 кошти за банківським вкладом не повернуті, то суд стягнув їх з Фонду, а також 142,62 грн згідно з довідкою про стан рахунку НОМЕР_1. У задоволенні позовних вимог про стягнення 26 % річних суд відмовив з тих підстав, що стягнення таких відсотків на день виплати законом не передбачено.
Оскаржуваною постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року апеляційні скарги ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду задоволено частково: рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року у частині визнання за ОСОБА_3 права на відшкодування вкладу за рахунком НОМЕР_1 та стягнення коштів з Фонду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки позивачку не було включено уповноваженою особою до переліку вкладників, то Фонд не мав підстав для включення позивачки до загального реєстру та виплати гарантованої суми відшкодування вкладу. При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 26 % річних на день виплати.
За наслідками розгляду 23 січня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду справи касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду задоволено частково: рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, тому наявні підстави, передбачені пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, для закриття провадження у справі.
З таким висновком не погоджуємося та висловлюємо окрему думку відповідно до статті 35 ЦПК України.
В останній уточненій позовній заяві (а. с. 113-115) ОСОБА_3 заявила такі позовні вимоги:
- визнати її право на отримання відповідно до Закону № 4452-VI відшкодування за вкладами за рахунок Фонду за рахунками НОМЕР_1 на суму 142,62 грн та НОМЕР_2 на суму 25 000 грн;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за рахунком НОМЕР_2 на суму 25 000 грн;
- стягнути з Фонду відсотки у розмірі 142,62 грн, вклад у розмірі 25 000 грн та відсотки із розрахунку 26 % річних на день виплати, а також сплачений судовий збір у сумі 1 280 грн.
У попередній уточненій позовній заяві (а. с. 101-103) вимоги про стягнення грошових коштів були заявлені до ПАТ «Банк Михайлівський».
Отже, вимоги останньої уточненої позовної заяви фактично скеровані тільки до одного відповідача - Фонду. Хоч відповідачем також значиться ПАТ «Банк Михайлівський», проте позовних вимог до нього не заявлено.
Спір стосується права позивачки на отримання грошових коштів на підставі укладеного з Банком договору та пред'явлений фактично до Фонду у зв'язку з віднесенням ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» та запровадженням тимчасової адміністрації.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Вважаємо, що вказаний спір має розглядатися за правилами цивільної юрисдикції, оскільки у даному випадку такі правовідносини не характеризуються тим, що Фонд керував, спрямовував волю, волевиявлення і поведінку позивача.
Правовідносини між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Михайлівський» виникли з договору банківського вкладу.
Оскільки у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 травня 2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію, повноваження тимчасового адміністратора банку делеговано уповноваженій особі Фонду, то на спірні правовідносини поширюється дія Закону № 4452-VI.
Отже, за встановлених обставин правовідносини у цій справі врегульовані Законом № 4452-VI.
З аналізу статей 1, 3 і 4 Закону № 4452-VI вбачається, що Фонд здійснює як владні повноваження стосовно банків, здійснюючи регуляторну діяльність, перебравши на себе частину повноважень Національного банку України (далі - НБУ), передбачених статтями 99, 100 Конституції України та статтями 6, 7 Закону України від 20 травня 1999 року№ 679-XIV «Про Національний банк України», так і повноваження, які не можна віднести до владних, оскільки здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків та організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку (пункт 8 частини другої статті 4, частини третя та п'ята статті 34 та частина перша статті 36, статті 47, 48 Закону № 4452-VI).
Отже, функції Фонду при тимчасовій адміністрації полягають у здійсненні повноважень з управління банком як органів управління цього банку.
Також відсутні ознаки публічності й у сфері фінансування діяльності Фонду. У пункті 9 частини першої статті 19 Закону № 4452-VI передбачені кошти Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики) як джерела формування коштів Фонду.
За аналогією з фінансування Пенсійного фонду України можна передбачити, що такі кошти на безповоротній і безоплатній основі отримує і Фонд.
Разом з тим таке передбачення спростовується у щорічних звітах Фонду у підрозділі «Формування фінансових ресурсів»(див.http://www.fg.gov.ua).
Формування коштів Фонду відбувається за рахунок коштів державного бюджету на поворотній і оплатній основі, тобто на підставі договорів позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти (частина перша статті 1046 ЦК України) і власником вказаних коштів ста