У Х В А Л А
05 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 800/502/16 (П/9901/314/18)
Провадження № 11-1158заі18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 24 вересня 2016 року № 408/2016 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва за порушення присяги судді».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2016 року відкрито провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року відкрила апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 29 жовтня 2018 року призначила цю справу до розгляду на 05 лютого 2019 року.
05 лютого 2019 року до початку розгляду справи від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Великої Палати Верховного Суду надійшли заяви про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду.
Як на підставу для відводу суддів, ОСОБА_4 послався на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.
На обґрунтування вказаної підстави ОСОБА_4 зазначив, що в п. 93 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Мікалефф проти Мальти»названо критерії, які визначають наявність неупередженості судді в конкретній справі, зокрема об'єктивний, за яким встановлюється, чи суд, а також, серед іншого, його структура забезпечили відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.
Заявник посилається також на практику ЄСПЛ, за якою «суд» розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю,що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві (п. 81 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії»,). Фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність (п. 24 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України»). «Закон» у значенні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), таким чином, включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи (п. 59 рішення ЄСПЛ у справі «ДМД Груп, А.С. проти Словакії»).Завданням принципу «заснованості на законних підставах» у ст. 6 Конвенції є забезпечення незалежності судової системи від дискреційного права представника виконавчої влади і її регулювання законами уряду (п. 94 рішення ЄСПЛ у справі «Савіно та інші проти Італії»).
ОСОБА_4 зазначив, що з приводу легітимності Верховного Суду в Шостому апеляційному адміністративному суді перебуває на розгляді апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/15714/17 про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 09 листопада 2017 року № 10701020000071690 щодо проведення державної реєстрації органу державної влади - Верховного Суду, ідентифікаційний код юридичної особи № 41721784.
Тому, на думку ОСОБА_4, зазначені у його заявах судді Великої Палати Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, оскільки сам Верховний Суд створений не на підставі закону.
Перевіривши наведені ОСОБА_4 на обґрунтування заяв про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами 1, 5 та 6 ст. 125 Основного Закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ у п. 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», що за винятком двох пунктів розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду.
За правилами ч. 3 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
За правилами ч. 3 ст. 23 КАС України у випадках, визначених цим Код