Постанова
Іменем України
5 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/23722/15-к
провадження № 51-5658км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Матієк Т.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Кириленка М.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201402001000283, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. ПолоннеХмельницької області, українку, громадянку України, з вищою освітою, заміжню, непрацюючу, не судиму,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік з покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Судом першої інстанції ОСОБА_1 була визнана винуватою у тому, що вона, 5 серпня 2014 року, маючи умисел на зупинення виконавчого провадження про стягнення з неї заборгованості за кредитними договорами від 22.05.2007 та від 08.07.2008 в сумі 1 949 217 гривень, через свого захисника СтьобуЮ.М. надала до виконавчої служби Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції завідомо підроблену довідку з Міської клінічної лікарні ШМД від 04.08.2014 про продовження нею стаціонарного лікування з діагнозом: хронічний холецистит, стадія загострення. На підставі даної довідки державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження про примусове стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором в сумі 1 949 217 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 січня 2018 року вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК закрито, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК, у зв'язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Зокрема, прокурор зазначає, що апеляційним судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправдана ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду без задоволення, а судове рішення без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У цій справі суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Доказуванню у кримінальному провадженні підляг