ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20323/17
Провадження № 12-224гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 (від прокуратури - Скрипка М. В.),
відповідач - Харківська обласна державна адміністрація (представник - не з'явився),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (представник - не з'явився), Циркунівська сільська рада Харківського району Харківської області (представник - не з'явився),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» (представник - не з'явився), Харківська районна державна адміністрація Харківської області (представник - не з'явився),
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 910/20323/17 Господарського суду міста Києва за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 до Харківської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» та Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про скасування розпорядження за касаційними скаргами Харківської районної державної адміністрації Харківської області та заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2018 року (головуючий суддя Коротун О. М., судді Куксова В. В., Гаврилюк О. М.).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної державної адміністрації (далі - обласна адміністрація) про скасування розпорядження від 28 листопада 2011 року № 685 «Про надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» на території Харківського району» (далі - розпорядження № 685).
2. Позов мотивовано тим, що цим розпорядженням затверджено землевпорядну документацію та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Декарт Плюс» (далі - ТОВ «Декарт Плюс») в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 10 га, при цьому у пункті 3 розпорядження визначено, що ТОВ «Декарт Плюс» необхідно у місячний термін із дня прийняття розпорядження звернутися до Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - районна адміністрація) для укладення договору оренди земельної ділянки, проте відповідач, всупереч вимогам розпорядження, не звернувся у встановлений строк до районної адміністрації для укладення договору оренди відведеної земельної ділянки.
3. Крім цього, прокурор наголошує на тому, що розпорядження № 685 прийнято всупереч вимогам статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження), без проведення в установленому чинним законодавством земельних торгів (аукціону), тому вважає, що розпорядження № 685 без проведення аукціону могло бути прийнято головою обласної адміністрації в термін до 2-х років з дня набрання чинності Законом України від 16 вересня 2008 року № 509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву», тобто до 14 жовтня 2010 року. Тому після закінчення вказаного терміну передача в оренду земельної ділянки повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів (аукціону).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням районної адміністрації № 3314 від 29 грудня 2007 року «Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Декарт Плюс» (далі - розпорядження № 3314) надано ТОВ «Декарт Плюс» згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду орієнтовною площею 10 га, у тому числі: 5,85 га прибережної захисної смуги інших захисних насаджень, за рахунок земель запасу категорії водного фонду (без зміни її категорії), та 4,15 га інших захисних насаджень, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (зі зміною її цільового призначення з віднесенням до земель категорії рекреаційного призначення), розташованої за межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради, для створення зони відпочинку.
5. У пункті 2 розпорядження № 3314 вказано, що розроблений та погоджений згідно з вимогами чинного законодавства проект землеустрою ТОВ «Декарт Плюс» необхідно подати в дванадцятимісячний термін з дня видання розпорядження, до районної адміністрації для розгляду.
6. На виконання розпорядження № 3314, на замовлення ТОВ «Декарт Плюс» ТОВ «Інститут технологій ГІС і САПР в землеустрої та будівництві» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Декарт Плюс» для створення зони відпочинку із земель запасу, розташованої за межами населених пунктів на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.
7. Розпорядженням № 685 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Декарт Плюс» для створення зони відпочинку із земель запасу, розташованої на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області.
8. Відповідно до пункту 2 розпорядження № 685 надано ТОВ «Декарт Плюс» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 10 га, в тому числі: 5, 8407 га за рахунок земель запасу категорії водного фонду без зміни її категорії та 4, 1593 га інших захисних насаджень за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення на категорію земель рекреаційного призначення на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області для створення зони відпочинку.
9. Пунктом 3 розпорядження № 685 передбачено, що ТОВ «Декарт Плюс» необхідно звернутися у місячний термін із дня прийняття розпорядження до районної адміністрації для укладення договору оренди земельної ділянки, зазначеної в пункті 2 цього розпорядження; приступити до використання земельної ділянки після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), укладення та державної реєстрації договору її оренди.
10. Судами встановлено, що на замовлення ТОВ «Декарт Плюс» Приватним підприємством «Регіонземпроект» виготовлено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду ТОВ «Декарт Плюс» для створення зони відпочинку, розташованої за межами населених пунктів на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. Вказаній технічній документації надано Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 20 березня 2012 року № 0027, виданий Головним управлінням Держкомзему у Харківській області.
11. Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам оспорюваного розпорядження ТОВ «Декарт Плюс» не зверталося у встановлений строк до районної адміністрації для укладення договору оренди відведеної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. Господарський суд міста Києва рішенням від 15 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
13. Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено, яким саме чином розпорядження суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
14. Київський апеляційний господарський суд постановою від 10 травня 2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2018 року скасував і закрив провадження у цій справі.
15. Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спір у цій справі належить до публічно-правових, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки він належить до земельних спорів з органом виконавчої влади як суб'єктом владних повноважень щодо реалізації владно-розпорядчих функцій з реалізації оспорюваного розпорядження та пов'язаний із оскарженням вказаного розпорядження і жодним чином не пов'язаний із відносинами приватноправового характеру.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
16. У червні 2018 року районна адміністрація та заступник прокурора міста Києва звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2018 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
17. Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки з огляду на характер спірних правовідносин, суб'єктний склад його учасників та наявний спір про право ця справа підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами районної адміністрації та заступника прокурора міста Києва, призначив розгляд справи у судовому засіданні та надав строк для подання відзивів на касаційні скарги.
19. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 серпня 2018 року передав цю справу разом з касаційними скаргами районної адміністрації та заступника прокурора міста Києва на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції є порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
20. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що підставою оскарження постанови є порушення судом апеляційної інстанції правил суб'єктної та предметної юрисдикції, оскільки, на думку скаржників, цей спір має не публічний, а приватноправовийхарактер, а отже, є підвідомчим саме господарським, а не адміністративним судам, тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) та помилково закрив провадження у справі.
21. Оскільки скаржники оскаржують постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 травня 2018 року з підстав порушення судом правил предметної та суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила справу до розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
22. Скаржники зазначають, що підставою вказаного позову є не протиправність або незаконність оспорюваного розпорядження на час його видання, а набуття актом органу державної влади властивостей (ознак), які в силу вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон № 586-XIV) є підставою для його скасування в судовому порядку.
23. Крім того, прокурор вказує, що такі властивості (ознаки) оспорюваного розпорядження набуті не у зв'язку із виконанням або невиконанням обласною адміністрацією публічно-владних управлінських функцій, а внаслідок фактичної невиправданої бездіяльності безпосереднього виконавця ненормативного акта індивідуальної дії - ТОВ «Декарт Плюс».
24. Скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі належить до публічно-правових з огляду на те, що реалізація оспорюваного розпорядження не відбулась, договір оренди на його виконання не укладено та не розпочато фактичне використання земельної ділянки.
25. Натомість вони зазначають, що при прийнятті оспорюваного розпорядження обласна адміністрація владних управлінських функцій не здійснювала, а діяла як орган, через який держава реалізовує повноваження власника земельної ділянки, тому з огляду на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад його учасників ця справа підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
26. У судовому засіданні прокурор надав усні пояснення по суті справи, доводи касаційних скарг підтримав зазначивши при цьому, що рішення суду апеляційної інстанції є таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Позиція інших учасників справи
27. ТОВ «Декарт Плюс» подало відзив на касаційні скарги, у якому стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження в цій справі, є законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки з огляду на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад його учасників ця справа підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства, а між прокуратурою та юридичною особою не існує спору про право.
28. Також ТОВ «Декарт Плюс» зазначає, що Законом № 586-XIV та Законом України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV) чітко визначено, що скасування розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій з підстав їх недоцільності, неекономності, неефективності за очікуваними чи фактичними результатами застосовується до розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій, які є регуляторними актами. Натомість оскаржуване розпорядження є індивідуальним та не є регуляторним актом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору у цій справі, що пов'язаний зі скасуванням розпорядження обласної адміністрації, Велика Палата Верховного Суду виходить із наступного.
30. Згідно з положеннями статей 1, 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), які кореспондуються зі статтями 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
31. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції)).
32. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), згідно з пунктами 1, 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів. та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; і справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
33. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. та інші справи у визначених зак