П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 876/5312/17
Провадження № 11-860апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (у складі судді Хомика А. П.) від 27 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Багрія В. М., Рибачука А. І., Старунського Д. М.) від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Дрогобицьке об'єднане УПФУ) щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII); зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи: з 01 вересня 1982 року по 01 червня 1983 року - викладач по класу фортепіано по сумісництву в Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2; з 01 вересня 1983 року по 10 січня 2017 року (включно) - викладач по класу фортепіано і концертмейстер в Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2; зобов'язати Дрогобицьке об'єднане УПФУ призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з 11 січня 2017 року відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що дії та рішення відповідача є неправомірними та суперечать положенням закону, оскільки її педагогічний стаж, у тому числі на посаді викладача музичної школи (позашкільного навчального закладу), на день звернення за призначенням пенсії становив більше 33 роки, тому вона має право на пенсію за вислугу років.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановою від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, задовольнив позов: визнав неправомірними дії Дрогобицького об'єднаного УПФУ щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII; зобов'язав Дрогобицьке об'єднане УПФУ зарахувати до стажу роботи ОСОБА_3, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII періоди роботи: з 01 вересня 1982 року по 01 червня 1983 року - викладач по класу фортепіано по сумісництву в Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2; з 01 вересня 1983 року по 10 січня 2017 року (включно) - викладач по класу фортепіано і концертмейстер в Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2; зобов'язав Дрогобицьке об'єднане УПФУ призначити та виплатити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з 11 січня 2017 року відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII.
Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 червня 2017 року Дрогобицьке об'єднане УПФУ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу про скасування постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року і прийняття у справі нової постанови, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволені позову.
На обґрунтування касаційної скарги Дрогобицьке об'єднане УПФУ зазначило, що при постановленні зазначених судових рішень судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю дослідженні та з'ясовані всі обставини справи. За позицією скаржника, спірний період роботи позивачки у Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2, яка відноситься до позашкільних навчальних закладів, не дає права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, оскільки посада викладача в позашкільних навчальних закладах освіти не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
25 вересня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення представника позивачки на вказану касаційну скаргу про її залишення без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, адже у спірних правовідносинах підлягає застосуванню ст. 21 Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон №1841-III), яка регулює умови призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Підпунктом 8 п. 1 VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону
№ 2147-VIII установлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів (…), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (…) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 липня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
На обґрунтування цієї ухвали Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що 25 травня 2016 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 419/794/15-а з подібними правовідносинами (позивачка працювала на посаді викладача в музичній школі, що згодом реорганізована у школу мистецтв, яка затвердженим Постановою КМУ № 909 Переліком не передбачена).
У вказаній справі Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність у позивачки, яка працювала викладачем в музичній школі, права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ. При цьому Верховний Суд України зазначив, під час реалізації права на пенсію за вислугу років педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи й посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Наявність доручення Кабінету Міністрів України від 06 січня 1995 року № 397/21 (далі - Доручення № 397/21) без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних навчальних закладах.
Однак, за позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду цей правовий висновок Верховного Суду України не містить аналізу законодавства (зокрема, положень Закону України від 23 травня 1991 року
№ 1060-XII «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII), Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон № 1841-III), Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (далі - Перелік № 963), Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 (далі - Перелік № 433), яке регулює правовідносини, що виникають при розгляді органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, а тому не в повній мірі відповідає принципам, закріпленим у ст. 2 КАС України, зокрема, щодо перевірки того, чи прийнято суб'єктом владних повноважень оскаржуване рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 341 КАСУкраїни передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_3 працювала в Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2 з 01 вересня 1982 року по 01 червня 1983 року - викладачем по класу фортепіано по сумісництву та з 01 вересня 1983 року по 10 січня 2017 року включно - викладачем по класу фортепіано і концертмейстером.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Дрогобицька дитяча музична школа № 2 є закладом позашкільної освіти.
11 січня 2017 року позивачка звернулася із письмовою заявою до Дрогобицького об'єднаного УПФУ про призначення пенсії за вислугою років.
16 січня 2017 року Дрогобицьке об'єднане УПФУ відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії та повідомило, що посада викладача та концертмейстера в позашкільних навчальних закладах освіти постановою Кабінету Міністрів України № 909 не передбачена, а тому позивачка не має права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що висновок Дрогобицького об'єднаного УПФУ про незарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, спірного періоду роботи позивачки на посаді викладача по класу фортепіано з 01 вересня 1982 року по 01 червня 1983 року та з 01 вересня 1983 року по 10 січня 2017 року на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстера в Дрогобицькій дитячій музичній школі № 2, є помилковим, оскільки Кабінет Міністрів України Дорученням від 06 січня 1995 року № 397/21 поширив дію Переліку № 909 на викладачів в позашкільних навчальних закладах освіти (музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання).
Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15 висловив позицію, що наявність Доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивачки на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.
Позивачка у цій справі, як і позивачка у справі № 419/794/15, на час трудової діяльності працювала на посаді викладача у музичній школі, предметом спору в обох зазначених справах є відмова територіального органу Пенсійного фонду України у призначенні пенсії на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, а правовідносини у цих справах - подібними. Отже, суд касаційної інстанції вірно зазначив, що висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а, є обов'язковим для Верховного Суду при вирішенні даного спору.
Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення викладачам у позашкільних навчальних закладах освіти пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (тут і далі - у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету міністрів Укра