Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 604/781/16-ц
провадження № 61-18888св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Коломійчук ОлександрІванович, Підволочиське районне бюро технічної інвентаризації, Відділ державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року в складі судді Сташківа Н. Б., додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року в складі судді Сташківа Н. Б. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун Н. М., Кузьми Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука О. І., Підволочиського районного бюро технічної інвентаризації, Відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання договору дарування, свідоцтва про право власності, рішення про державну реєстрацію недійсними та їх скасування.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 26 серпня 2010 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у дар житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1. Під час укладення цього правочину позивач отримав документи, які посвідчують право власності на спірне майно, проте право власності не зареєстрував. У 2016 році позивач дізнався, що вказане нерухоме майно за договором дарування від 02 лютого 2016 року було відчужене ОСОБА_3, яка зареєструвала за собою право власності. У подальшому ОСОБА_2 повідомив позивача, що він зробив дублікат свідоцтва про право власності, на підставі якого було укладено спірний правочин. ОСОБА_1 вважає, що відповідачами порушено його право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, оскільки він прийняв у дар вказаний вище житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, тому саме він має право власності на нього. ОСОБА_2 не мав права повторно дарувати це майно ОСОБА_3, оскільки спірний об'єкт нерухомого майна вже вибув з його власності. Договір дарування від 26 серпня 2010 року не був скасований чи визнаний недійсним у судовому порядку, тому житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 належить позивачу.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати: договір дарування серії НАС № 763595 від 02 лютого 2016 року житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області Коломійчуком О. І. на ім'я ОСОБА_3; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25 липня 2015 року, а саме: житловий будинок на АДРЕСА_1, видане Відділом реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області на ім'я ОСОБА_3; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 лютого 2016 року, що внесене приватним нотаріусом Підволочиського нотаріального округу Тернопільської області Коломійчуком О. І. на житловий будинок на АДРЕСА_1, що видане на ім'я ОСОБА_3
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано: договір дарування житлового будинку серії НАС № 763595 від 02 лютого 2016 року з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської областіКоломійчукомО. І. на ім'я ОСОБА_3; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25 липня 2015 року, а саме: житловий будинок на АДРЕСА_1, видане Відділом реєстраційної служби Підволочиського районного управління юстиції у Тернопільській області на ім'я ОСОБА_2; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 лютого 2016 року, що внесене приватним нотаріусом Підволочиського нотаріального округу Тернопільської області Коломійчуком О. І. на житловий будинок на АДРЕСА_1, що видане на ім'я ОСОБА_3 Провадження в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування, свідоцтва про право власності недійсними та їх скасування закрито. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з договором дарування, який посвідчений нотаріально, 26 серпня 2010 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у дар спірний житловий будинок з надвірними будівлями, в зв'язку з чим до позивача перейшло право власності на дане домоволодіння, а у ОСОБА_2 право власності припинилося у зв'язку з відчуженням цього майна, тому недодержання у момент вчинення спірного правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою-шостою статті 203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 102,40 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ОСОБА_1 задоволено, проте при його ухвалені судом не вирішено питання про судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позовні вимоги містять три вимоги немайнового характеру, тому недосплачені судові витрати повинні бути стягнуті з ОСОБА_3 на користь держави.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у нотаріальній конторі під час укладення договору дарування від 26 серпня 2010 року ОСОБА_2 передав позивачу свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння, тому він набув право власності на це майно в силу вимог частини четвертої статті 722 ЦК України. Отримання ОСОБА_2 у подальшому дублікату правовстановлюючих документів та повторне відчуження вказаного майна на користь ОСОБА_3 суперечить нормам матеріального права, зокрема статтями 346, 717-722 ЦК України.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичних обставин справи та вийшли за межі доводів позовної заяви. Суди залишили поза увагою, що фактично не відбулося передачі та прийняття подарунку, а також, що право власності ОСОБА_2 на подароване нерухоме майно не припинилось і не перейшло до ОСОБА_1 Питання щодо прийняття ОСОБА_1 дарунка судом не досліджувалось взагалі.
У червні