Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 688/777/15-ц
провадження № 61-35144 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2015 року у складі судді Цідик А. Ю. та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 20 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриваБанк»
(далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HMC0GI0000002529, згідно умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 500 000, 00 грн з кінцевим строком повернення до 21 січня 2020 року.
На забезпечення належного виконання зобов'язань, 20 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором.
Позичальник зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 11 лютого 2015 року виникла заборгованість в розмірі 3 415 126, 07 грн, з яких 488 749, 67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 996 190, 49 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 619 719, 00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 310 466, 01 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідачів солідарно зазначену суму заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 04 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок ухвалення рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня
2010 року, яким звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, відбулося дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а відтак між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, однак ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявляв вимог про стягнення грошових сум на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог до
ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Оскільки внаслідок звернення 30 березня 2009 року з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ КБ «ПриватБанк», змінило строк виконання основного зобов'язання, тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк підлягає відліку саме з цієї дати. Ураховуючи, що позов до ОСОБА_2 пред'явлено лише 27 лютого 2015 року, порука припинилась, що виключає наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
ПАТ КБ «ПриватБанк» не погодилось з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня
2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд повно та всебічно встановив обставин справи та дійшов правильного висновку про те, що звернувшись у березні 2009 року до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило строк виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому на момент пред'явлення зазначеного позову (лютий 2015 рік) припинились правовідносини сторін щодо нарахування та сплати відсотків за кредитним договором, штрафних санкцій тощо. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора (звернення стягнення на предмет іпотеки) надає кредитору лише право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, яких ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявляло.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що кредитний договір від 20 грудня
2007 року не розірвано, судове рішення про задоволення вимог кредитора боржником не виконано, що не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє банк на стягнення процентів та штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору. Крім того суди не урахували, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 27 березня 2010 року звернено стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, яка виникла станом на 06 березня 2009 року, а тому указаним судовим рішенням не охоплено розмір усієї заборгованості, право на стягнення якої має банк.
В частині вирішення позову до поручителя рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржується, а тому в цій частині не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що 07 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриваБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HMC0GI0000002529, згідно умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 500 000, 00 грн з кінцевим строком повернення до 21 січня 2020 року.
На забезпечення належного виконання зобов'язань, 20 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 27 квітня 2010 року, що набрало законної сили 22 листопада 2010 року, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором
від 20 грудня 2007 року у розмірі 536 136, 93 грн (яка станом на 06 березня
2009 року складається з: 488 981, 22 грн - тіло кредиту; 44 537, 09 грн - проценти за користування кредитом; 44 537, 09 грн - пеня) звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 грудня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Зазначене судове рішення не виконано, 26 вересня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя солідарно, позивач посилався на те, що відповідач належним чином не виконала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 11 лютого 2015 року у неї виникла заборгованість у сумі 3 415 126, 07 грн, з яких 488 749, 67 грн - заборгованість за тілом кредиту, 996 190, 49 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 619 719, 00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 310 466, 01 грн - штраф (процентна складова).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5.2.4 кредитного договору від 20 грудня 2007 року кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або іпотечним договором, зокрема - прострочення сплати чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 (двох) місяців.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків, 30 березня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щ