Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 641/4242/17-ц
провадження № 61-10869св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Харківській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року у складі судді Колодяжної І. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківської області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 квітня 2016 року він подав заяву до Комінтернівського відділу поліції про надання ОСОБА_5 завідомо неправдивих показань щодо нього. Вказана заява зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14 квітня 2016 року за № 12016220540000799 за частиною першою статті 384 Кримінального кодексу України. Матеріали кримінального провадження на той час знаходилися у провадженні слідчого слідчого відділу Слобідського відділу поліції ОСОБА_6, який не проаналізувавши отримані ним документи та не надавши їм належної оцінки, 17 листопада 2016 року виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12016220540000799.
23 листопада 2016 року зазначену постанову про закриття кримінального провадження № 12016220540000799, скасовано слідчим суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_10 у зв'язку із тим, що постанова про закриття кримінального провадження є передчасною, оскільки слідчим не проведено всіх необхідних слідчих (розшуковик) дій під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, не повно перевірено доводи ОСОБА_4, не досліджено відеозапис, наданий ОСОБА_4 Крім того у постанові про закриття кримінального провадження не зазначено чому слідчий надав перевагу показанням ОСОБА_5, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, висновкам фахівця та експерта.
28 грудня 2016 року він ознайомився із матеріалами зазначеного кримінального провадження, де остання слідча дія датується 03 вересня 2016 року.
Оскільки, після реєстрації його заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14 квітня 2016 року минули всі розумні та допустимі процесуальні строки, а слідчий ОСОБА_6 навмисно проводив розслідування однобоко, поверхнево та з метою захисту інтересів ОСОБА_5, усупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України, не надав оцінки відеозапису, жодної слідчої дії, направленої на встановлення істини у справі ним не проведено, про що свідчать самі матеріали кримінального провадження № 12016220540000799, то 06 січня 2017 року він звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова зі скаргою на встановлення процесуального строку у кримінальному провадженні від 14 квітня 2016 року № 12016220540000799.
13 січня 2017 року слідчим суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова встановлено, що досудове розслідування триває повільно та встановлено для слідчого строк два місяці для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування кримінального провадження за № 12016220540000799, який необхідно обчислювати із 13 січня 2017 року.
У березні-травні 2017 року він неодноразово звертався до начальника Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області із заявою та був на прийомі зі скаргою про те, що слідчий ОСОБА_6 навмисно не виносить підозру та не передає матеріали кримінальних проваджень № 12016220540000799, № 12016220540000817, № 12016220540001970, № 12016220540002416 до суду, незважаючи на той факт, що у кримінальних провадженнях № 12016220540000799, № 12016220540000817, № 12016220540002416 закінчилися встановлені судом процесуальні строки, та просив надати можливість ознайомитися із матеріалами вказаних кримінальних проваджень із одночасним надання можливості зробити фотокопії, надати йому відповіді у письмовому вигляді, яких ще доказів у матеріалах вказаних кримінальних проваджень не вистачає слідству для притягнення винних осіб до відповідальності.
Лише через 4 місяці, 24 травня 2017 року він зміг ознайомитися із матеріалами кримінальних проваджень.
У зв'язку із наведеним вважав, що фактично більше року посадовці відділу поліції своєю бездіяльністю і незаконними рішеннями, не здійснюючи досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням, навмисно і неправомірно не діяли й лише імітують досудове слідство, неодноразово приймаючи незаконні і невмотивовані процесуальні рішення ? постанови про закриття кримінального провадження, викладаючи у них завідомо неправдиві свідчення, фактично покриваючи осіб, що вчинили злочин. Крім того, бездіяльність слідчих і процесуального керівника прокурора свідчить про невиконання ними завдань кримінального провадження і не проведення необхідних законних дій у межах кримінального провадження, коли вони навмисно не проводять належним чином передбачені законом слідчі дії.
У зв'язку із чим він протягом тривалого часу змушений домагатися незалежного справедливого розслідування, ініціювати розгляди у судах та в інших інстанціях, що відбирає багато часу та сил на підготовку та участь у судах, де він змушений захищати свої інтереси, протистояти незаконним діям поліції та прокуратури, як органу, що здійснює нагляд.
Вважав, що своїми тривалими неправомірними діями і довгостроковою неправомірною бездіяльністю співробітники поліції, завдали йому моральної шкоди.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути із державного бюджету на його користь 172 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами поліції внаслідок навмисної імітації нагляду за досудовим розслідуванням, прийняттям незаконних і неправомірних рішень, протиправною тривалою бездіяльністю під час розслідування кримінального провадження № 12016220540000799, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2016 року за ознаками частини першої статті 384 Кримінального кодексу України.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів порушення його прав бездіяльністю посадових осіб Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, що встановлено судовими рішеннями. Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував положення статей 23, 1174 ЦК України та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
У лютому 2018 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що бездіяльність посадових осіб Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області не встановлена жодним судовим рішенням.
У травні 2018 року від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Державної казначей