Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 569/8800/14-ц
провадження № 61-19529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, який 23 вересня 2015 року уточнила, та просила визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га, що становить 64/100 частин земельної ділянки та виділити її в натурі. Визначити частково недійсними свідоцтво про право на спадщину, видані ОСОБА_2 22 лютого 2005 року та ОСОБА_3 10 серпня 2011 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) згідно висновку № 8193 судової земельно-технічної експертизи від 31 липня 2015 року.
Виділено ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) згідно висновку № 8193 судової земельно-технічної експертизи від 31 липня 2015 р.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 лютого 2005 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Степанюк Н.О. та посвідчене 22 лютого 2005 року, зареєстроване в реєстрі № 3-187, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна, на ім'я ОСОБА_2
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 серпня 2011 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рева Л. Л. та посвідчене 10 серпня 2011 року, зареєстроване в реєстрі № 1-802, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна, на ім'я ОСОБА_3
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на 64/100 частин будинку, а тому згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України до неї перейшло право власності на частину земельної ділянки, яка зайнята частиною житлового будинку та частина земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 вересня 2016 року скасовано.
В задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам законодавства, чинного на день виникнення спірних правовідносин між сторонами, тобто на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
У березні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду від 21 вересня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що право власності на частину земельної ділянки до позивача перейшло не за договором про відчуження, а в порядку спадкування. За загальним правилом в силу закону, до позивача, як до набувача переходить право власності на земельну ділянку, враховуючи постанову Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року № 6-2цс15. Позиція апеляційного суду є суперечливою щодо вирішення земельного спору, який виник між позивачем та відповідачем.
У травні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Рівненської області від 08 лютого 2017 року без змін.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
19 квітня 2018 року справа № 569/8800/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що власником будинковолодіння № АДРЕСА_1 на підставі договору міни домоволодінь від 15 грудня 1972 року був ОСОБА_7, який 22 червня 1990 року подарував ОСОБА_8 36/100 частин вказаного домоволодіння.
Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 488 кв. м. по АДРЕСА_1 рішенням Рівненської міської ради № 10 від 25 жовтня 1994 року передана у приватну власність ОСОБА_7, яка після його смерті перейшла до ОСОБА_6 разом з 64/100 частинами зазначеного будинковолодіння, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 серпня 1999 року.
02 вересня 1999 року ОСОБА_6 виданий державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку за № 1092.
09 вересня 1999 року ОСОБА_6 подарувала земельну ділянку площею 0,0488 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_8, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Другої Рівнен