Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 276/622/16-ц
провадження № 61-27350св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Технолог»,
відповідачі: Хорошівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_4,
третя особа - приватне підприємство «Азалія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Технолог» на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 травня 2017 року у складі судді Гуц О. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Технолог» (далі - ПП «НВП «Технолог») звернулось до суду з позовом до Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Хорошівський РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області), ОСОБА_4, третя особа - приватне підприємство «Азалія» (далі - ПП «Азалія»), про визнання дій протиправними, визнання права на майно, зняття арешту з майна.
Позов мотивовано тим, що у провадженні відділу державної виконавчої служби Володарсько-Волинського районного управління юстиції у Житомирській області знаходяться виконавчі листи від 19 та 22 вересня 2014 року, видані на підставі рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2013 року у справі про стягнення з ПП «Азалія» грошових коштів. Постановами державного виконавця від 16 та 23 жовтня 2014 року були відкриті виконавчі провадження та з метою їх подальшого виконання накладено арешт на кошти та майно ПП «Азалія». Виконавчі дії проводяться з порушенням чинного законодавства, оскільки виконавча служба реалізує майно, що належить ПП «НВП «Технолог» та перебуває на території ПП «Азалія», проте останньому на праві власності не належить, а знаходиться на відповідальному зберіганні. Так, серед описаного та арештованого майна є металева споруда червоного кольору з білим дахом, два окантовочних станки та станок полірувальний СМР, що є власністю ПП «НВП «Технолог», а дії державного виконавця, зокрема і з реалізації вказаного майна на електронних торгах, переможцем яких є ОСОБА_4, направлені на незаконне позбавлення майна підприємства та перешкоджають його законній діяльності.
Позивач просив підтвердити право власності ПП «НВП «Технолог» на вказане спірне майно; визнати дії Хорошівського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області з опису, арешту та продажу на електронних торгах цього майна протиправними, а електронні торги - недійсними; зобов'язати Хорошівський РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області вжити заходи для повернення ПП «НВП «Технолог» вказаного майна та відновлення його працездатності до первісного стану; зобов'язати ОСОБА_4 повернути спірне майно та провести налагоджувальні роботи для відновлення його працездатності до первісного стану; компенсувати ПП «НВП «Технолог» понесені ним судові витрати.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 31 травня 2017 року у задоволенні позову ПП «НВП «Технолог» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів (документів) на підтвердження того, що ПП «НВП «Технолог» є власником майна, на яке було накладено арешт, та не довів, що саме його права, як власника, порушено відповідачами.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПП «НВП «Технолог» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю доказів належності спірного майна на праві власності позивачу та неналежністю доказів. Надані позивачем в обґрунтування протилежного договори від 21 лютого та від 20 серпня 2013 року, а також акт прийому-передачі від 27 червня 2013 року не є належними доказами на підтвердження права власності позивача на спірне майно. ПП «Азалія» визнавало факт належності йому спірного майна та лише після проведення виконавчих дій, спрямованих на його реалізацію, почало заперечувати цей факт, що є способом ухилення боржника від виконання судового рішення.
У листопаді 2017 року ПП «НВП «Технолог» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ПП «Азалія» неодноразово повідомляло виконавчу службу про те, що частина майна, на яке було накладено арешт, не належить підприємству. Суд розглянув справу за відсутності представника ПП «Азалія». Договір від 21 лютого 2013 року № 21 є належним доказом права власності ПП «НВП «Технолог» на спірне майно. ПП «НВП «Технолог» не оскаржувало дії державного виконавця, оскільки не є стороною виконавчого провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально