Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 321/841/16-ц
провадження № 61-31136св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
представник позивача - СкорицькийАндрій Михайлович,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області у складі судді Олійника М. Ю. від 05 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А. від 07 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 18 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CL50278, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 46 500 грн зі сплатою 36% річних з кінцевим терміном повернення до 25 травня 2015 року.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним кредитним договором, забезпеченого порукою ОСОБА_4, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2014 року у справі № 1479/13 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 36 404,89 грн заборгованості за тілом кредиту та 554,12 грн судового збору, а з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» - 33 001,15 грн заборгованості за відсотками та 496,40 судового збору.
Вказане рішення виконано відповідачем лише в частині погашення 36 404,89 грн заборгованості по непогашеному кредиту та 554,12 грн судового збору.
Оскільки зобов'язання за кредитним договором в частині стягнення 33 001,15 грн заборгованості по несплачених відсотках залишаються невиконаними, то банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за відсотками у сумі 26 354,66 грн за період з 06 грудня 2013 року по 31 травня 2016 року.
Заочним рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за відсотками за кредитним договором від 18 червня 2008 року № CL50278 у сумі 26 354,66 грн за період з 06 грудня 2013 року по 31 травня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості за відсотками у визначеному банком розмірі.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів за кредитним договором від 18 червня 2008 року № CL50278, оскільки проценти, які суд стягнув з відповідача, були нараховані вже після набрання законної сили рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2014 року у справі № 1479/13 про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за вказаним кредитним договором. За невиконання зазначеного рішення третейського суду відповідач може нести відповідальність виключно зі сплати 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, рішення третейського суду від 20 січня 2014 року у справі № 1479/13 в частині погашення тіла кредиту у розмірі 36 404,89 грн було виконане відповідачем 17 серпня 2015 року, а тому нарахування банком процентів на тіло кредиту за період з 06 грудня 2013 року по 31 травня 2016 року суперечить закону.
Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що 18 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CL50278, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 46 500 грн зі сплатою 36% річних з кінцевим терміном повернення до 25 травня 2015 року. За користування кредитом понад встановлений строк встановлюється підвищена процентна ставка у розмірі 108% річних.
Із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № CL50278.
30 березня 2009 року та 04 березня 2010 року між позивачем та відповідачем укладені додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювалася процентна ставка за основним зобов'язанням.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним кредитним договором рішенням Постійно діючого Третейського суду при А