Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 310/1762/15-ц
провадження № 61-19857св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н.О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
позивач - акціонере товариство комерційний бак «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року у складі судді Черткової Н. І. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Дзярука М. П., Крилової О. В., Трофимововї Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 09 серпня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № ZРВ0АN00000005, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 20 599,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,56% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 08 серпня 2013 року.
Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором від 09 серпня 2006 року, допустив утворення заборгованості, яка за період з 23 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року становить 4 247, 26 доларів США.
За цей період відповідачу згідно з пунктом 4.1 кредитного договору нарахована пеня на прострочений борг за процентами та винагородою.
Станом на 19 липня 2016 року курс долара США до гривні складав 24, 8566 грн за 1 долар США, а тому в перерахунку на гривню, пеня за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № ZPB0AN00000005 за період з 23 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року становить 105 572, 44 грн.
Уточнивши позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пеню за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № ZPB0AN00000005 за період з 23 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року в сумі 4 247,26 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалето105 572, 44 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у сумі 2 953,91 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач має заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № ZРВ0АN00000005, на яку нарахована пеня та яку просить стягнути позивач.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року рішення Бердянського міськрайнного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року залишено без змін.
Погоджуючись з рішенням районного суду апеляційний суд зазначив, що банком не надано доказів, які б підтверджували виникнення заборгованості у відповідача за кредитним договором, починаючи з 23 серпня 2014 року.
У квітні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № ZРВ0АN00000005 за період з 23 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року відповідач має заборгованість, яка становить 4 247,26 доларів США. За цей період відповідачу нарахована пеня на підставі пункту 4.1 кредитного договору у розмірі 105 572,44 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. На підтвердження вказаних обставин позивач надав належні та допустимі докази, які суд не взяв до уваги.
У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив, що у банка не було підстав для нарахування пені, оскільки заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № ZРВ0АN00000005 було повністю погашено, що і встановлено судом.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, щ