Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 2-13568/07
провадження № 61-44246св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л.,
Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про оспорювання батьківства.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 04 грудня 2007 року позов задоволено.
Виключено з актового запису про народження ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, ім'я ОСОБА_3 як батька дитини.
Виключено з актового запису про народження ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ім'я ОСОБА_3 як батька дитини.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, а також взяв до уваги те, що відповідач визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Не погоджуючись із указаним рішенням, у березні 2018 року, ОСОБА_10 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 04 грудня 2007 року скасовано та справу передано за підсудністю на розгляд Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
У вересні 2018 рокупредставник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналогічне за змістом положення передбачено й нормою статті 352 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при