Постанова
Іменем України
04 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 597/904/16-ц
провадження № 61-27105св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Кузьми Р. М., Сташківа Б. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20 травня 2016 року між ним та ОСОБА_5 досягнуто попередньої домовленості про укладення договору позики. Вранці 21 травня 2016 року на підставі вказаної домовленості, він передав відповідачу 267 000,00 грн, а після обіду - ще 1 045 000,00 грн. На підтвердження укладення вказаного договору позики та отримання коштів ОСОБА_5 21 травня 2016 року написала йому розписку, згідно з якою зобов'язалась повернути позичену суму грошових коштів у розмірі 1 312 000,00 грн до 01 серпня 2016 року. Проте, у визначений розпискою кінцевий строк відповідач борг не повернула та не вчинила жодних дій для цього, у зв'язку із чим він змушений звернутися до суду із цим позовом.
Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача 1 312 000,00 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при укладені договору позики між сторонами не дотримані вимоги, передбачені статтею 1047 ЦК України, щодо форми його складання при цьому позивачем не доведений факт передачі ним ОСОБА_5 грошей, як основної умови укладення договору позики, а тому договір позики не можна вважати укладеним.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовуОСОБА_4 Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 312 000,00 грн боргу за договором позики. Вирішено питання судових витрат.
Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що оскільки 21 травня 2016 року ОСОБА_5 написала розписку про отримання цього ж числа грошових коштів двома платежами у загальній сумі 1 312 000,00 грн із зобов'язанням повернути їх до 01 серпня 2016 року, саме дата видачі вказаної розписки і визначає фактичну дату укладення договору позики грошових коштів та умови цього договору, досягнуті його сторонами, а тому саме ця дата є днем укладення між сторонами договору позики. ОСОБА_5, видавши позивачу власноручно написану розписку про одержання у позику грошових коштів та свій обов'язок повернути вказані кошти, визнала факт одержання таких коштів у зазначеному розмірі, що відповідно до частини другої статті 1046 та частини другої статті 1047 ЦК України становить зміст цього виду правовідносин, підтверджує факт отримання таких коштів та визначає її обов'язки, які вона прийняла на себе у зв'язку з отриманням таких коштів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що показання свідків свідчать про те, що позивач не передавав відповідачу грошових коштів. Крім того, згідно з принципом res judicata жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення.
У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 20 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 досягнута усна домовленість на укладення договору позики грошов