Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 760/8977/14-ц
провадження № 61-17879св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Державна реєстраційна служба України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у складі судді Лозинської М. І. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Державна реєстраційна служба України, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачем 26 червня 2008 року № 11366421000, в розмірі 200 000,00 дол. США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 91,00 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом передачі Іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» та визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № 11366421000 від 26 червня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 200 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних. Відповідно до п. 2.1 даного договору з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника банком приймається застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: квартири, що складається з 3 кімнат, загальною площею 90 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_1
08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. До позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
Через неналежне виконання умов договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 337 903,96 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 2 986 398,20 грн, яка складається з: 192 318,58 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 699 711,61 грн. - заборгованість за кредитом; 145 585,38 дол. США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 286 683,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 15 січня 2015 року змінено в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування, апеляційний суд враховуючи правову позицію Верховного Суду України, виходив з того, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
У березні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за рішенням суду права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем суперечить Закону України «Про іпотеку», а також висновкам Верховного Суду України, які викладені у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16,від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
17 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою Перейти до повного тексту