Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 613/814/16-ц
провадження № 61-18276св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Богодухівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, управління Державної казначейської служби України у Богодухівському районі Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року у складі судді Шалімова Д. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Богодухівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області), управління Державної казначейської служби України у Богодухівському районі Харківської області про відшкодування шкоди.
Позов мотивовано тим, що на виконанні у Богодухівському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області знаходяться виконавчі провадження про стягнення на його користь із ОСОБА_5 боргу в сумі 86 404,11 грн.
За наявності у боржника майна, державний виконавець дій, спрямованих на виконання судового рішення, не здійснював. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2013 року визнана неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов'язано його вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду.
В результаті тривалої неправомірної бездіяльності державного виконавця, яка визнана судовим рішенням, порушені його особисті майнові права, завдано матеріальної та моральної шкоди.
Оскільки стягнута судом на його користь сума боргу в гривневому еквіваленті втратила своє початкове значення з часом з огляду на девальвацію національної валюти, тому ця сума повинна бути повернута з урахуванням росту курсу долара США як грошової одиниці, в якій була надана позика.
Остаточно просив стягнути з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України в Богодухівському районі Харківської області 6 250 доларів США основного боргу ОСОБА_5 та відсотки за користування чужими коштами в сумі 11 250 доларів США, а всього стягнути 17 500 доларів США в гривневому еквіваленті з конвертацією в національній валюті за курсом Національного банку України на момент здійснення платежу та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України в Богодухівському районі Харківської області на користь ОСОБА_4 20 000 грн моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, які матеріальні витрати та у якому розмірі він поніс внаслідок невиконання рішення суду. Суми, зазначені у виконавчому листі, не можуть бути визнані майновою шкодою у розумінні статті 22 ЦК України. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є обґрунтованими у зв'язку із тривалим невиконанням державним виконавцем рішення суду про стягнення коштів на користь позивача, встановленим судовим рішенням.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, апеляційну скаргу Богодухівського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області задоволено, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визнання судом бездіяльності державного виконавця неправомірною не є достатнім доказом щодо спричинення позивачу майнової та моральної шкоди, оскільки скарга останнього на дії державного виконавця розглядалась у 2013 році, а позов ним пред'явлено у 2016 році, тобто, зі спливом значного проміжку часу, протягом якого державний виконавець вживав заходи з виконання рішення суду. Неправомірними дії державного виконавця за період з 2013 року по 2016 рік не визнавалися.
У липні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди при вирішенні спору неправильно застосували норми статті 1174 ЦК України. Дії державного виконавця визнані судовим рішенням неправомірними і ці обставини в силу статті 61 ЦПК України не потребують доказування.
У серпні 2017 року Богодухівський РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, який мотивований тим, що позивач не довів причинний зв'язок між діями державного виконавця та завданою йому моральною шкодою. Тривале невиконання судового рішення пов'язане з небажанням позивача здійснити авансування витрат виконавчого провадження.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди установили, що у Богодухівському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області знаходяться виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 86 404,11 грн на виконання рішень Богодухівського районного суду Харківської області.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2013 року задоволено скаргу ОСОБА_4, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Богодухівському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області щодо невиконання виконавчого листа, виданого 02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 58 982,43 грн та зобов'язано державного виконавця вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду.
Станом на час звернення позивача до суду рішення судів не виконані.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 56 Конституції України закріплено право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу