Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 562/1651/16-ц
провадження № 61-31146св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області у складі судді Мички І. М. від 06 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Хилевича С. В., від 21 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 26 000,00 дол. США на термін до 21 березня 2011 року та зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому кредитним договором.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 04 липня 2016 року становить 90 180,20 дол. США і складається із: 21 947,40 дол. США - заборгованості за кредитом; 26 763,59 дол. США - заборгованості за відсотками та пені у розмірі 41 469,21 дол. США.
З урахуванням зазначеного та посилаючись на право банку повернення частини заборгованості, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 21 947,40 дол. США та за відсотками - 26 763,59 дол. США.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, питання про поновлення пропущеного строку позовної давності не порушував.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судовим рішенням від 21 листопада 2011 року з відповідача на користь банку стягнута заборгованість, яка утворилась станом на 27 вересня 2011 року, а повторне стягнення раніше стягнутих сум заборгованості є неможливим в силу статті 61 Конституції України. Також не підлягають задоволенню вимоги банку про стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору, оскільки умовами кредитного договору не встановлено розмір відсотків після спливу строку, зазначеного у договорі (21 березня 2011 року).
У липні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки умовами кредитному договорі передбачено строк позовної давності у п'ять років, а у зв'язку із зверненням до суду з позовом у 2011 році відбулось переривання строку позовної давності, а тому, звертаюсь до суду з цим позовом у липні 2016 року, банк не пропустив строк позовної давності. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, не врахував, що банком був поданий уточнений розрахунок заборгованості, яка нарахована у межах строку позовної давності, а також те, що банк має право на стягнення заборгованості за кредитним договором після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У справі, що переглядається, установлено, що 24 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 26 000 дол. США, зі сплатою 16,00 % річних, на термін до 21 березня 2011 року.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 21 листопада 2011 року з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 27 вересня 2011 року, у розмірі 40 404,22 дол. США і складається із: заборгованості за кредитом - 21 9