Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 451/124/16
провадження № 61-17803св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Дмитрівський навчально-виховний комплекс Радехівського району Львівської області,
третя особа - відділ освіти Радехівської районної державної адміністрації Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дмитрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області на рішення Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В., від 10 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Дмитрівського навчально-виховного комплексу Радехівського району Львівської області (далі - Дмитрівський НВК), третя особа - відділ освіти Радехівської районної державної адміністрації Львівської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що вона працювала на посаді прибиральниці службових приміщень Дмитрівського НВК з 04 січня 2005 року. Наказом від 29 грудня 2015 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для звільнення її з роботи стали акти про неналежне прибирання закріпленої за нею площі і наказ відповідача від 07 грудня 2015 року № 73/1 «Про дисциплінарне стягнення».
Вказувала на те, що з зазначеними актами та наказом її не ознайомлювали, про їх існування вона дізналася з тексту наказу про звільнення.
Вважала, що директор Дмитрівського НВК під час прийняття наказу про звільнення керувалася виключно особистими мотивами. Передумовами свого звільнення, зазначає ініціативу звернення прибиральниць до директора комплексу з вимогою вжиття заходів для знищення мишей і щурів (дератизацію приміщень), на що директор доручила їм власними силами та за свій кошт без спеціальних засобів захисту обробити приміщення, що не входило в їх обов'язки. Про надання незаконних вказівок директором Дмирівської НВК стало відомо керівництву департаменту освіти при Львівській ОДА, які з метою перевірки цих фактів, скерували до навчального закладу відповідну комісію. Після прибуття цієї комісії були складені акти стосовно неї та її колег. Вважає, що до неї за одне і те ж порушення було двічі застосовано дисциплінарні стягнення, що не відповідає вимогам статті 147 КЗпП України.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила визнати протиправним та скасувати наказ від 29 грудня 2015 року № 45 про звільнення її з роботи; поновити її на роботі на посаді прибиральниці Дмитрівського НВК та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2015 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 16 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Дмитрівського НВК від 29 грудня 2015 року № 45про звільнення ОСОБА_4 з роботи.
Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді прибиральниці Дмитрівського НВК з 29 грудня 2015 року.
Стягнуто з Дмитрівського НВК на користь ОСОБА_4 8 475,48 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2015 року по 16 червня 2016 року включно (сума визначена з врахуванням податків та обов'язкових платежів).
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 038,24 грн допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на позивача був акт від 04 грудня 2015 року, при цьому підставою для звільнення був цей же акт від 04 грудня 2015 року, наказ про накладення дисциплінарного стягнення від 07 грудня 2015 року, акт від 08 грудня 2015 року та акт від 18 грудня 2015 року, у якому йшлося про неналежне прибирання закріпленої за працівником площі, а отже, суд дійшов висновку що до позивача двічі застосовано дисциплінарне стягнення за одне й те саме порушення, у виді догани та звільнення, що суперечить вимогам закону. З урахуванням зазначеного та положень частин першої та другої статті 235 КЗпП України, суд поновив позивача на роботі, одночасно стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу Дмитрівського НВК задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді прибиральниці Дмитрівського НВК з 29 грудня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено.
Стягнуто з Дмитрівського НВК на користь ОСОБА_4 8 475,48 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2015 року по 16 червня 2016 року включно (сума визначена з врахуванням податків та обов'язкових платежів) за рахунок коштів відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації Львівської області.
У решті рішення суду залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на роботі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач незаконно була звільнена з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки допущені позивачем порушення трудової дисципліни, що встановлені актом 18 грудня 2015 року, є незначними, конкретно не встановленими, а тому застосовані до позивача заходи дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи є надмірними. При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивача двічі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме порушення трудової дисципліни.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фінансове забезпечення, в тому числі нарахування та виплата заробітної плати працівникам Дмитрівського НВК, здійснюється через централізований відділ бухгалтерії відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації Львівської області, а тому стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за рахунок коштів відділу освіти Радехівської районної державної адміністрації Львівської області.
У травні 2017 року Дмитрівський НВК подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки при звільненні позивача відповідачем не було допущено порушень вимог трудового законодавства.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2016 року ОСОБА_4 подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У липні 2017 року відділ освіти Радехівської районної державної адміністрації Львівської області подав пояснення, в якому посилався на те, що позивач була звільнена відповідачем із дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки ОСОБА_4 без поважних причин систематично не виконувала обов'язки, покладені на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
У справі, що переглядається, установлено, що з 04 січня 2005 року ОСОБА_4 працює на посаді прибиральниці у Дмитрівському НВК.
Наказом по Дмитрівському НВК від 03 серпня 2015 року «Про закріплення для прибирання площі приміщень школи за прибиральницями на 2015-2016 роки» за прибиральницею ОСОБА_4 закріплені такі площі: коридор біля початкових класів, коридор біля їдальні, кабінет фізики, бібліотека, актовий зал, кабінет ОСОБА_5, туалет для дівчат І поверху, кабінет обслуговуючого персоналу та кабінет психолога.
Розпорядженням директора Дмитрівського НВК від 27 листопада 2015 року прибиральниць службових приміщень зобов'язано працювати в режимі нормованого робочого дня за графіком, встановлено чергування, визначено обідню перерву, встановлено щоденне вологе прибирання під час третього уроку в коридорах, щоденне дворазове прибирання туалетів, щоденне загальне прибирання школи.
04 грудня 2015 року комісією у складі директора ОСОБА_6, відповідального за збереження життя й здоров'я учнів під час навчально-виховного процесу ОСОБА_7, членів профспілкового комітету ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та завгоспа ОСОБА_11 складено акт про те, що під час перевірки стану прибирання класних приміщень виявлено, що коридор біля їдальні неякісно прибраний (відповідальна ОСОБА_4 згідно зі списком), сходова клітка між першим поверхом і фізичним кабінетом, у фойє не прибрано сміття з-під батареї (ОСОБА_12.), всі туалети не прибрані (прибирання закріплено згідно зі списком за ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4.) у майстерні підвіконня і станки з шаром пилу та павутиння (ОСОБА_12.), а також не прибраний зал їдальні, не помиті плафони (не вказано на чиїй саме ділянці роботи). Коврики, які використовувалися під час посвяти пам'ятної дошки, були не прибрані та залишені біля входу (на кого саме ця відповідальність покладена судом не встановлено). Комісією встановлено, що усі прибиральниці, у тому числі і позивач ОСОБА_4, неякісно прибирають відведені їм площі, що не відповідає вимогам санітарії.
Із вказаним актом позивач ознайомлена, надати письмові пояснення відмовилась.
Наказом по Дмитрівському НВК від 07 грудня 2015 року ОСОБА_4 оголошено догану за систематичне невиконання посадових обов'язків, порушення розпорядження директора навчального закладу