Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 1512/17626/12
провадження № 61-9032св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний Банк України»,
представники позивача: Горик Володимир Михайлович, Древницький Денис Анатолійович, Ібрагімова Яна Вадимівна,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6,
представники відповідачів (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2015 року в складі судді Калашнікової О. І. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2016 року в складі колегії суддів: Гончаренко В. М., Комаровської Н. В., Короткова В. Д.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний Ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2007 року між ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 90 000 дол. США, що еквівалентно 454 500,00 грн, зі строком виконання до 29 серпня 2016 року, зі сплатою 14 % річних.
На забезпечення виконання умов указаного кредитного договору у той же день між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язалась відповідати за виконання позичальником усіх зобов'язань перед кредитором у повному обсязі.
Крім того, з метою виконання кредитного договору між сторонами 29 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачам у рівних частках.
Посилаючись на те, що позивач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у нього утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 65 706,62 дол. США, за процентами за користування кредитом у розмірі 41 190,8 дол. США, за комісійну винагороду за супроводження кредиту - 5 760 грн, з пені за прострочений основний борг за кредитом за період з 27 січня 2012 року по 26 січня 2015 року - 25 212,05 дол. США, що складало 398 602,64 грн, пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 27 січня 2012 року по 26 січня 2015 року - 15 134,43 дол. США, що складало 239 275,41 грн, пені за прострочену комісійну винагороду - 2 380,48 грн, з урахуванням уточнених позовних вимог, банк просив стягнути заборгованість у солідарному порядку із відповідачів на свою користь.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов банку не визнали і ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Державний Ощадний банк України» про захист прав споживача шляхом визнання договору кредиту недійсним.
На обґрунтування позовних вимог посилались на те, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Постанові Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупну вартість кредиту», оскільки 29 серпня 2007 року ОСОБА_10 отримав від банку гривневий кредит в розмірі 454 500,00 грн, який був конвертований банком у іноземну валюту в розмірі 90 000 дол. США і повернутий ОСОБА_10 у іноземній валюті.
Зазначав, що протягом 2007-2011 років ОСОБА_10 на виконання договірних зобов'язань повертав у іноземній валюті гривневий кредит і сплатив банку 55 521,14 дол. США. Посилався на те, що рахунки зі сплати тіла кредиту, відсотків, пені не відповідають ні умовам договору кредиту, ані розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту.
На підставі викладеного, ОСОБА_6 просив суд визнати кредитний договір недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2015 року позиви об'єднано в одне провадження.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2016 року, в задоволенні позову ПАТ «Державний Ощадний банк України» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 29 серпня 2007 року № 1873-н, укладений між ПАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_6
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним та відмовляючи в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що укладений між сторонами кредитний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відповідач не надав ОСОБА_6 як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі, повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. Крім того, не відповідають нормативно-правовим актам НБУ і приходні касові документи, на підставі яких банк здійснював приймання чергових платежів в іноземній валюті від ОСОБА_6 на погашення кредиту, оскільки бухгалтерська проводка, яку застосував банк в заяві на переказ готівки застосовується в бухгалтерських звітах банків України для приймання готівки в національній валюті - гривні. Також у спірному кредитному договорі та додатках до нього відсутні відомості щодо абсолютного подорожчання кредиту, а також відсутні умови, які пунктами 3.2 - 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, визнані обов'язковими.
У березні 2016 рокуПАТ «Державний ощадний банк України»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову банку та відмову в задоволенні позову ОСОБА_6
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено фактичних обставин справи у їх сукупності, не проведено повного з'ясування обставин справи та не перевірено їх правового обґрунтування. Та неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а саме - статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
У травні 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначили, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
14 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Встановлено, що 29 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний Ощадний банк України» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1873-н, відповідно до умов якого банком було надано кредит у розмірі 90 000 дол. США, що еквівалентно 454 500,00 грн, зі строком виконання до 29 серпня 2016 року під 14 % річних.
Повернення кредитн