Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 395/427/17
провадження № 61-34427св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - кредитна спілка «Центр фінансових послуг»,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у складі судді Забуранного Р. А. від 09 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І. від 27 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2017 року кредитна спілка «Центр фінансових послуг» (далі - КС «Центр фінансових послуг») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, який уточнила в ході розгляду справи та остаточно просила стягнути з відповідача 45 434 грн 07 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 березня 2009 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № В-25/0035/09/83/45, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 15 615 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 0,164 % на день, строком до 25 березня 2014 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 45 434 грн, з яких: 11 784 грн 35 коп. - пеня за період з 16 листопада 2010 року по 22 грудня 2011 року; 21 834 грн 72 коп. - несплачені проценти за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року; 11 815 грн - заборгованість по тілу кредиту, КС «Центр фінансових послуг» просило позов задовольнити.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованість у розмірі 33 649 грн 72 коп. за кредитним договором № В-25/0035/09/83/45 від 30 березня 2009 року, яка складається з: 11 815 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21 834 грн 72 коп. - заборгованість за відсотками за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачка належним чином не виконала умови укладеного між сторонами кредитного договору, а тому вимоги КС «Центр фінансових послуг» підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року змінено в частині вирішення позову про відшкодування судових витрат. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту та процентів залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що кінцевим строком виконання договору є 25 березня 2014 року, позовна заява надіслана до суду 23 березня 2017 року, а останній платіж здійснено відповідачем 29 серпня 2016 року, у зв'язку із чим судом першої інстанції правильно задоволено позов про стягнення тіла кредиту та відсотків за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року. Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір судового збору з огляду на часткове задоволення позову.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судам попередніх інстанцій не враховано, що останній платіж за договором було здійснено 25 грудня 2010 року і будь-яких інших платежів вона не здійснювала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитом саме нею (квитанцій, платіжних доручень, інших письмових доказів), у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити за пропуском позовної давності.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову КС «Центр фінансових послуг» про стягнення пені до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Відзив до суду не надходив.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм