Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 207/2886/16-ц
провадження № 61-14649св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «ДніпроАзот», управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі міста Дніпродзержинська,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року у складі судді: Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ДніпроАзот» (далі - ПАТ «ДніпроАзот»), управління Пенсійного Фонду України в Баглійському районі міста Дніпродзержинська про виплату згідно закону моральної шкоди за не розгляд справ, порушення законів, за тривалість судового процесу, погашення заборгованості за кредитом у розмірі 17 280 грн ПАТ «ПриватБанку» судом, стягнення моральної шкоди за те, що родині не має де жити з вини Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська.
Ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2016 року апеляційна скарга була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам частини другої статті 297 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2017 року продовжено строк для виконання ухвали від 23 грудня 2016 року.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року повернуто як неподану.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з тексту поданих ОСОБА_1 клопотань, заяв та доповнень до них вбачається, що вона не буде виконувати вимоги ухвали від 23 грудня 2016 року, а всі подані нею заяви свідчать про зловживання своїми процесуальними правами.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини другої статті 79, частини третьої статті 82 ЦПК України, статті 5 Закону України «Про судовий збір», статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору. Крім того, суд не звернув уваги на малозабезпеченість її сім'ї та складний матеріальний стан у зв'язку з тривалим розглядом судових справ за її позовами.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надано.
У березні 2018 року матеріали цивільної справи № 207/2886/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху (частина перша статті 185 ЦПК України).
Згідно з пунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ух