Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 296/4500/16-ц
провадження № 61-11191св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,
учасники справи:
позивач 1 (відповідач) - ОСОБА_3,
позивач 2 (відповідач) - ОСОБА_4,
представник позивача 1, 2 (відповідачів)- ОСОБА_5,
позивач (відповідач) - ОСОБА_6,
представник позивача (відповідача) - ОСОБА_7,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, на постанову Апеляційного суду Житомирської областівід 16 січня 2018 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т .І., Коломієць О. С.,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та зобов'язання надати ключі.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. У даній квартирі проживає він та його дружина ОСОБА_4 ОСОБА_6 у його відсутність змінив вхідні двері до квартири та не впускає до приміщення. Зазначав, що будь-якого судового рішення про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру або визнання його та дружини такими, що втратили право користування спірною квартирою або виселення з квартири немає.
Враховуючи викладене, просив зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні указаною квартирою шляхом вселення його та дружини ОСОБА_4 до квартири та передачі ключів від квартири.
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просила прийняти її позов до розгляду разом з позовом ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житом шляхом вселення та зобов'язати надати ключі; зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом вселення її та її чоловіка та передати ключі від квартири; зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди їй у користуванні спірною квартирою.
У серпні 2016 року представником ОСОБА_6 - ОСОБА_8 було подано клопотання про об'єднання в одне провадження цивільну справу за позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою зі справою ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбав на електронних торгах, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не бажають добровільно зніматися із реєстрації за указаною адресою, чим порушують його право як власника.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 серпня 2016 року обєднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житлом, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житлом та цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення за безпідставністю. Позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 втратили право власності на спірну квартиру, оскільки новим власником на підстав електронних торгів є ОСОБА_6, порушене право якого як власника житла підлягає захисту.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 січня 2018 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, відмовлено.
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд враховуючи те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають у спірній квартирі, мають ключі від вхідних дверей, вважав, що їх право користування житлом відповідачем ОСОБА_6 не порушено і відсутні підстав для задоволення їх позовів.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, апеляційний суд, враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами сім'ї власника житла - ОСОБА_6, вважав, що його позов на підставі статті 405 ЦК України задоволенню не підлягає.
У лютому 2018 року представникОСОБА_6 - ОСОБА_8, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права; просив скасувати постанову апеляційного суду в частині позову ОСОБА_6 та у цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
У іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження б