Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 645/2187/16-ц
провадження № 61-783св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Харківська міська рада, відкрите акціонерне товариство «Турбоатом»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі судді Шарко О. П. від 16 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В., від 22 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Харківської міської ради, відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» (далі - ВАТ «Турбоатом») про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 1972 року зареєстрована в будинку АДРЕСА_1, ордер на яку 21 грудня 1953 року отримала її мати ОСОБА_9 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровані у вказаному будинку з 1998 року. 05 липня 2001 року ВАТ «Турбоатом» на ім'я відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видало свідоцтво про право на житло, а саме на квартиру № 1 по АДРЕСА_1.
Вказували на те, що під час приватизації спірного житлового приміщення були порушені права позивачів, які були зареєстровані і постійно проживали у вказаному будинку, внаслідок чого вони мають право на приватизацію, однак не були до неї залучені і не надавали своєї згоди на приватизацію відповідачами.
Також вказали, що довідка про склад сім'ї відповідачів, яка знаходилась в інвентарній справі № 5494 по вказаному домоволодінню, яка була підставою для видачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відділом приватизації ВАТ «Турбоатом» свідоцтва про приватизацію, є недійсною, оскільки в ній відсутні дані про позивачів, а будинок АДРЕСА_1 не був поділений на квартири.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, позивачі просили поновити строк позовної давності; визнати недійсною вказану довідку про склад сім'ї; визнати недійсним розпорядження відділу приватизації ВАТ «Турбатом» та свідоцтво про право власності на житло від 05 липня 2001 року.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачам було відомо у 2005 році про видачу оспорюваного ними свідоцтва про право власності на житло від 05 липня 2001 року, однак останні звернулись до суду з цим позовом лише у травні 2016 року, тобто пропустили строк позовної давності без поважних причин, про застосування його заявлено відповідачами.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено з інших підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав пропуску позивачами строку позовної давності, оскільки з вказаних підстав позов не підлягає задоволенню лише у разі коли позов доведений, однак позивачі не довели своїх позовних вимог, а саме, що оспорюваним рішенням про приватизацію відповідачі порушили їх права, а тому дійшов висновку про відмову у позові з підстав його недоведеності.
У грудні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що спірний будинок не було поділено на дві окремі квартири. Як позивачі, так і відповідачі були зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, а не в окремих квартирах, а тому мали право на приватизацію будинку, однак приватизація щодо відповідачів була проведена без урахування всіх осіб, які проживали у спірному будинку на момент приватизації.
Приватизації підлягав весь будинок, а не квартира № 1.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за адресою спірного будинку знаходяться два об'єкта нерухомості - квартири №№ 1,2, оскільки той об'єкт нерухомості, який суд визначив як квартира № 2 є самовільно побудованою добудовою до будинку, в якій неможливо зареєструвати місце проживання.
Крім того, довідка про склад сімї, в якій зазначено, що відповідачі проживають у квартирі № 1, є недійсною, оскільки станом на момент її подачі до органу приватизації не існувало такого об'єкту нерухомості як квартира № 1, так як у реєстраційному посвідченні зазначений будинок з надвірними спорудами, який в цілому належав ВАТ «Турбоатом».
При цьому відповідачі також незаконно приватизували земельну ділянку, на якій розташований спірний будинок.
Також вказували на те, що вони з поважних причин пропустили строк позовної давності, оскільки про порушення свого права дізнались під час ознайомлення з матеріалами цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2018 року ОСОБА_7 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У справі, що переглядається, установлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, у якому зареєстровані: ОСОБА_4 з 24 квітня 1972 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 з 30 червня 1998 року, ОСОБА_7 з 24 січня 1975 року, ОСОБА_8 з 17 березня 1999 року.
Домоволодіння по АДРЕСА_1 складається із одноповерхового будинку загальною площею 110,8 кв. м, житловою площею 66,3 кв. м, який складається з двох квартир № 1 і № 2 та надвірних споруд.
Квартира № 1 по АДРЕСА_1 загальною площею 57,0 кв. м, зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 липня 2001 року відділом приватизації ВАТ «Турбоатом».