Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 328/3831/16-ц
провадження № 61-18324св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що у період з 03 серпня 1985 року по 15 січня 1987 року ОСОБА_1 проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан, де отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1985 року), наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджується медичними та військовими обліковими документами. Внаслідок цього порушено його нормальний життєвий стан, позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання.
Вимушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, тривалий час знаходитись на лікарняних, проходити численні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. За результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії йому встановлена 3 група інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби.
ОСОБА_1 вважав, що йому завдана моральна шкода в розмірі 100 000,00 грн в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби.
Заочним рішення Токмацького районного суду міста Запоріжжя від 12 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій Міністерства оборони України і причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи статтю 3 Закону України «Про Збройні Сили України», обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління.
У травні 2017 року Міністерство оборони України через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2017 року та залишити в силі заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 12 грудня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено та судом не встановлено факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди. Позивач не надав доказів того, що травма отримана не з його вини, не досліджені обставини отримання травми. Суд апеляційної інстанції не врахував, що військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, і тому колишнім військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та грошові компенсації та моральні страждання за виконання військового обов'язку вже враховані чинним законодавством.
03 червня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Міністерства оборони України.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що ОСОБА_1, в період з 03 серпня 1985 року по 15 січня 1987 року проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан.
Під час проходження військової служби ОСОБА_1 отримано множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1985 року), наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджується медичними та військовими обліковими документами.
06 липня 2015 року відповідно до виписки із акту огляду МСЕК від № 84, позивачу була встановлена третя група інвалідності.
Зг