Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 308/1990/16-ц
провадження № 61-17901св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, старший слідчий Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції старший лейтенант поліції Фущич С. В.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2017 року у складі судді Шепетко І. О. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, старшого слідчого Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції старшого лейтенанта поліції Фущича С. В. про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 01 січня 2013 року було зареєстровано кримінальне провадження за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Вказане кримінальне провадження для подальшого досудового розслідування було передано та здійснювалося слідчим Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Фущичем С. В., протиправна бездіяльність якого позбавила його можливості реалізувати свої права потерпілого у кримінальному процесі шляхом пред'явлення цивільного позову до підозрюваної та отримати відповідне відшкодування. Тим самим вказана бездіяльність слідчого спричинила моральні страждання. Заподіяну шкоду оцінив у 50 000 грн. Бездіяльність органів досудового розслідування встановлена судовим рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2015 року та постановами прокурорів про скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження за результатами розгляду його скарг.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судовий та прокурорський контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого були ухвалені рішення про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку з неповнотою розслідування, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій слідчого і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не є особою, яка потерпіла від злочину, з огляду на постанову слідчого про закриття кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях підозрюваної особи складу злочину, передбаченого частиною другої статті 125 КК України, а тому відсутні підстави вважати, що бездіяльність слідчого потягла за собою порушення прав позивача як потерпілого у кримінальному провадженні.
У червні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не взяли до уваги судові рішення, якими встановлена бездіяльність органів досудового розслідування. Суди неправильно застосували норми статті 1174 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу відповідачі не подали.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди установили, що 01 січня 2013 року слідчим відділом Іршавського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Закарпатській області (далі - СВ Іршавського РВ УМВС у Закарпатській області) у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження за фактом спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
Вказане кримінальне провадження для подальшого досудового розслідування було передано та здійснювалося слідчим Фущичем С. В.
Постановами від 21 червня 2013 року, від 18 жовтня 2014 року, від 04 березня, від 25 травня та 30 вересня 2015 року старшим слідчим слідчого відділу Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області Фущичем С. В. було закрито зазначене кримінальне провадження на підставі частини першої пункту 2 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6, колишньої дружини позивача ОСОБА_4, складу злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України.
Постанови слідчого від 21 червня 2013 року, 04 березня 2015 року та 25 травня 2015 року були скасовані прокурорами в порядку кримінально-процесуального керівництва у зв'язку із неповнотою досудового розслідування.
Постанову слідчого від 18 жовтня 2014 року було скасовано ухвалою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 січня 2015 року з тих підстав, що слідчий залишив без оцінки додатковий висновок експерта № 197, не врахував та залишив без оцінки аудіо запис, наданий потерпілим, не виконав вказівки прокурора.
При цьому судом не було встановлено неправомірність дій слідчого