ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2019 року
м. Київ
справа №480/373/17
адміністративне провадження №К/9901/18342/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу голови Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2017 року (суддя Шаронова Н.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді: Шеметенко Л.П., Лук'янчук О.В.) у справі №480/373/17 за позовом голови Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Органу самоорганізації населення «Ізумруд» про визнання незаконним та скасування протоколу зборів жителів, -
ВСТАНОВИВ:
10 березня 2017 року голова Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, Органу самоорганізації населення «Ізумруд», в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету №23 від 15 травня 2007 року "Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення в селі Петрівка та надання йому статусу легалізації";
- визнати незаконними та скасувати рішення Петрівської сільської ради № 3 від 1 квітня 2011 року "Про надання дозволу на продовження терміну дії органу самоорганізації населення «Ізумруд» та від 25 грудня 2015 року № 6 "Про надання дозволу на продовження терміну дії органу самоорганізації населення «Ізумруд»";
- визнати незаконним та скасувати протокол № 1 від 1 квітня 2007 року зборів жителів с. Петрівка Миколаївського району Миколаївської області за місцем проживання по вулицях: Радісна, Отрадна, Молодіжна.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з метою приведення рішень виконавчого комітету та сільської ради у відповідність із чинним законодавством, 11 квітня 2016 року сільською радою було прийнято рішення «Про скасування дії рішення виконавчого комітету від 15.05.2007 року № 23 «Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення в с. Петрівка та надання йому статусу легалізації» та рішення сільської ради від 25.12.2015 № 6 «Про надання дозволу на продовження терміну дії органу самоорганізації населення «Ізумруд». Проте, рішення сільської ради було скасовано у судовому порядку як таке, що значно порушує права органу самоорганізації населення «Ізумруд». Суд вказав, що сільська рада не могла самостійно скасувати такі рішення після їх виконання. Оскільки акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року, позов залишено без розгляду на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судові рішення вмотивовані тим, що голова Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 про рішення Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 25 грудня 2015 року № 6 "Про надання дозволу на продовження терміну дії органу самоорганізації населення "Ізумруд" дізналася того ж дня, оскільки саме нею це рішення було підписано, а про інші оскаржувані у цій справі рішення та протокол - 12.08.2016. У судовому засіданні позивач пояснив, що про оскаржувані рішення та протокол їй було відомо з квітня 2016 року, після того як вказані документи були підняті з архіву.
Проте, до суду позивач звернувся 10 березня 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України. При цьому з клопотанням про поновлення вказаного строку позивач до суду не звертається. Доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку суду не було представлено.
Не погодившись з ухвалами судів попередніх інстанцій, голова Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильну оцінку наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і прийняти нове про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що шестимісячний строк звернення до суду розпочався 19 січня 2017 року - з моменту ухвалення рішення Миколаївським районним судом Миколаївської області, яким скасовано рішення сільської ради від 11 квітня 2016 року «Про скасування дії рішення виконавчого комітету від 15.05.2007 року № 23 «Про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення в с. Петрівка та надання йому статусу легалізації» та рішення сільської ради від 25.12.2015 № 6 «Про надання дозволу на продовження терміну дії органу самоорганізації населення «Ізумруд». Тобто, днем виникнення підстав, що дали право сільському голові на пред'явлення позову, є саме 19 січня 2017 року, а тому строки звернення до суду, встановлені ст.99 КАС України не пропущені.
У запереченнях на касаційну скаргу Орган самоорганізації населення «Ізумруд», посилаючись на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції діючій до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Проте суди не звернули уваги, що за змістом частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передумовою вирішення питання про дотримання строків звернення до суду з позовом, є встановлення належності розгляду позовної заяви в порядку адміністративного судочинства.
Суди встановили, що до суду звернулася голова Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 з позовом про скасування рішень виконавчого комітету та самої Петрівської сільської ради, а також визнання незаконним та скасування протоколу зборів жителів с. Петрівка. При цьому позов нею подано в якості посадової особи органу місцевого самоврядування, тобто як суб'єктом владних повноважень.
Пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть