ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 804/223/16
адміністративне провадження № К/9901/44039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/223/16
за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Юрко І. В., Чумак С. Ю., Шальєва В. А.) від 25 липня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 01 березня 2016 року, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року № 011-26511-240215 «Лояльний», укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», та застосування наслідків недійсності правочину;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 011-26511-240215 «Лояльний» від 24 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що уповноваженою особою безпідставно не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк».
3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року № 011-26511-240215 «Лояльний», укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, винесене у вигляді повідомлення про нікчемність правочину від 23 вересня 2015 року за № 8821/1742.
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) № 011-26511-240215 «Лояльний» від 24 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору у загальному розмірі - 974,40 грн.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року задоволено апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича.
Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 28 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 20 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких відповідач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 22 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі № 804/223/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США № 011-26511-240215, за умовами якого позивач розміщує вклад у розмірі 6419,00 доларів США, на строк по 26 березня 2015 року включно, із виплатою процентів.
14. Також позивач та Банк підписали додаткову угоду № 1 від 24 лютого 2015 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 011-26511-240215, згідно якої зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього Договору.
15. Згідно з платіжним дорученням № 46372690 від 24 лютого 2015 року грошові кошти в сумі 6419,00 доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунку ОСОБА_6.
16. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
17. Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року та наказу уповноваженої особи застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, у тому числі договору № 011-26511-240215, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
18. Відповідно до повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/1742 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 011-26511-240215 від 24 лютого 2015 року, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк», згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
19. 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Кадирова В. В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
20. У зв'язку з наведеним, уповноважена особа не подала до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
21. Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що уповноваженою особою не надано суду належних доказів того, що правочин, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», визнаний недійсним судом або є нікчемним з огляду на норму закону, не навів підставу нікчемності, зазначену у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Отже, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення щодо визнання правочину нікчемним - у вигляді повідомлення про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року № 011-26511-240215 «Лояльний», укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» .
23. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що згідно п. 5.11 розділу 5 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк», зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Оскільки кошти на рахунок позивача надійшли з рахунку третьої особи, що є порушенням зазначених Правил, суд дійшов висновку, що договір банківського вкладу (депозиту) № 011-26511-240215 «Лояльний» від 24 лютого 2015 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 є таким, що суперечить інтересам банку та інтересам держави, тобто містить ознаки нікчемності відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».
25. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 24 лютого 2015 року № 011-26511-240215 та застосування до нього наслідків недійсності правочину, та відсутність обов'язку уповноваженої особи включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
27.