ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/3171/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
перший заступник прокурора Одеської області
від прокуратури - Томчук М.О.
позивач -Фонд державного майна України
представник позивача - Слуценко Р.П.
відповідачі - (1) 1. Федерації професійних спілок Одеської області, (2) Приватного підприємства "СП Атав", (3) Приватного підприємства "Хвилинка"
представник відповідача - 1 - Казарновський О.Л.
представник відповідача - 2 - не з'явився
представник відповідача - 3 - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Мишкіної М.А. - головуючого, Будішевської Л.О., Таран С.В. від 03 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Літвінова С.В. від 28 березня 2018 року
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами
1. Постановою президії Одеської обласної ради профспілок №11-38 від 03.02.1984 адміністративну будівлю за адресою: площа Жовтневої революції,1 (нова адреса - Куликове поле, 1) було прийнято на баланс обласної ради профспілок та затверджено акт прийому будівлі. Відповідно до акту №01-33 від 03.02.1984р. спірну будівлю було передано Одеським обкомом компартії України Одеській обласній раді профспілок з оплатою балансової вартості у розмірі 1 837 018 рублів. До акту додавався висновок №257 про технічний стан будівлі, відповідно до якого будівля знаходилась у незадовільному технічному стані, пов'язаному із негативним впливом ґрунтових вод та потребувала капітального ремонту.
2. Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 04.12.1992, домоволодіння №1 по площі Жовтневої революції в цілому зареєстроване за Одеською обласною радою профспілок на підставі акту передачі №01-33 від 03.02.1984.
3. 22.12.1995 ХХ-ю Одеською обласною міжспілковою конференцією профспілок затверджено Статут Федерації професійних спілок Одеської області, відповідно до якого Федерація в особі Ради Федерації є правонаступником прав та обов'язків ліквідованої обласної Ради профспілки, володіє, користується та розпоряджається майном і грошовими коштами, які належать їй на праві власності.
4. Згідно з реєстраційним посвідченням від 02.02.2000, виданим Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, будівля №1 за адресою: Куликове поле, 1 м. Одеса, була зареєстрована за Радою Федерації професійних спілок Одеської області на праві власності на підставі акту передачі №01-33 від 03.02.1984.
5. У той же час згідно з Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.
6. Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна, оскільки профспілки діяли за загальним статутом профспілок РСР та були загальносоюзною громадською організацією. Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Короткий зміст позовних вимог
7. У липні 2015 року перший заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач, ФДМУ) звернувся до (1) Федерації професійних спілок Одеської області (далі - відповідач-1), (2) Приватного підприємства "СП Атав", (3) Приватного підприємства "Хвилинка" з позовом про визнання права власності за державою в особі позивача на адміністративну споруду загальною площею 13 746 кв.м. у м. Одесі, Куликове поле, 1; витребування з незаконного володіння відповідачів відповідних нежитлових приміщень за вказаною адресою та зобов'язання останніх повернути це майно державі в особі позивача.
8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з прийнятими після розпаду РСР нормативними актами спірне майно є загальнодержавною власністю, функції з управління яким належать позивачу. Отже, реєстрація права власності на це майно за іншими особами здійснена без наявності правових підстав та без згоди органу управління об'єктом державної власності, а тому вибуло з володіння держави без її волі. У зв'язку з чим порушене право власності держави підлягає поновленню шляхом визнання за нею права власності на це майно та його витребування у відповідачів.
9. Стосовно строку позовної давності ФДМУ зазначено, що про факт реєстрації спірного майна за відповідачем-1 йому стало відомо лише у липні 2015 року після отримання позовної заяви прокурора, тому строк позовної давності не пропущено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Справа розглядалась судами неодноразово.
10.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2018 року, провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "СП Атав", Приватного підприємства "Хвилинка" закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору; у іншій частині позову відмовлено.
11. Приймаючи судові рішення в частині відмови в позові, суди попередніх інстанцій встановили, що спірне майно є державною власністю, а тому, здійснивши державну реєстрацію цього майна за собою, відповідач-1 незаконно заволодів державним майном. Проте прокурором пропущено встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальний строк позовної давності для звернення з позовом про витребування майна, про застосування якого заявлено відповідачем-1. При вирішенні питання позовної давності суди керувались, зокрема судовою практикою Верховного Суду України щодо порядку обчислення строку позовної давності за позовами прокурорів, відповідно до якої у випадку, коли прокурор у справі не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах держави в особі конкретного органу, то строк позовної давності необхідно обраховувати з часу, коли саме відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його права чи особу, яка його порушила. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
12. Судами встановлено, що держава в особі позивача мала можливість довідатись про порушення її прав з моменту реєстрації спірного майна за Одеською обласною радою профспілок ще в грудні 1992 року. Позивач, безпосереднім обов'язком якого є управління об'єктами державної власності, мав усі можливості, у тому числі шляхом звернення до відповідних органів реєстрації, протягом усього часу з моменту реєстрації майна за відповідачем-1 дізнатися про цей факт. За наслідками встановлених обставин судами констатовано пропуск строку позовної давності для звернення з даним позовом без поважних причин, а тому порушене право держави не підлягає судовому захисту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
14. Суди помилково вказали про недоведення прокурором моменту виникнення права державної власності на спірне майно. Відповідно до наявних у справі документів держава є власником майна щонайменше з 1991 року, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 392 Цивільного кодексу України, оскільки право власності держави на спірне майно не визнається відповідачем-1.
15. Стосовно застосування строку позовної давності, то в порушення статті 86 ГПК України судами безпідставно не прийнято до уваги, що звернення до суду з цим позовом стало можливим лише в ході підготовки прокурором іншого позову в липні 2015 року за результатами опрацювання звернення народного депутата України, коли і було встановлено факт реєстрації спірної будівлі за відповідачем-1.
16. Судами не враховано висновків Верховного Суду України щодо нерозповсюдження строку позовної давності на вимоги власника про витребування майна за статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу
17. Судами встановлено факт порушення права власності держави 04.12.1992, коли спірне майно було зареєстровано за відповідачем-1, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
18. До вимоги власника про витребування майна застосовується загальний строк позовної давності, який прокурором та позивачем пропущено без поважних причин.
Заяви учасників справи з процесуальних питань
19. З огляду на наведені нижче правові підстави прийняття постанови суду касаційної інстанції, Верховний Суд залишає без задоволення подане прокурором 30.01.2019 клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав можливого відступу від правових висновків, висловлених у справах №№ 522/2202/15-ц, 369/6892/15-ц.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
20. Верховний Суд вважає доводи прокурора в пункті 14 Постанови безпідставними та такими, що є наслідком довільного тлумачення ним змісту оскаржуваних судових рішень. Так, судами попередніх інстанцій встановлено факт порушення прав держави, так як спірне нерухоме майно з моменту проголошення незалежності України перебувало у загальнодержавній власності держави Україна. За змістом постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP" від 04.02.1994 № 3943-XII тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Питання щодо суб'єктів права власності такого майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю. Статус майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP (до яких відносяться і профспілкові організації), як державного, неодноразово підтверджений і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.
21.<