ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/4371/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2018 (суддя Присяжнюк О.О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 (головуючий суддя: Слободін М.М., судді: Склярук О.І., Гетьман Р.А.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Публічного акціонерного товариства " Харківміськгаз"
про визнання недійсним правочину,
За участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Волощук П.Ю. - адвокат,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", в якій просила суд визнати технічну угоду від 27.01.2014, укладену між ПАТ "Харківміськагаз" та ФОП ОСОБА_4, про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами №10604 - недійсною.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Технічна угода суперечить вимогам ч.1,3 ст. 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 не отримувала пропозицію про її укладання та не підписувала її як сторона, а про її існування дізналася лише під час розгляду по суті господарської справи №922/4692/16. При цьому, позивачем не заперечується факт наявності Договору про постачання природного газу від 20.12.2012 року №2013/ТП-ПР та необхідність підписання відповідної Технічної угоди, однак у спосіб і порядку, передбаченому чинним законодавством. Також позивач вказує на те, що підписання Актів приймання-передачі відбувалось в межах саме Договору про постачання природного газу від 20.12.2012 року №2013/ТП-ПР, а не спірної Технічної угоди.
3. Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні та, посилаючись на ч.1 ст. 241 ЦК України, вважав, що оскільки позивачем впродовж строку дії Технічної угоди виконувались її умови, тому остання є укладеною внаслідок схвалення її позивачем.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 , у справі №922/4371/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано технічну угоду від 27.01.2014, укладену між ПАТ "Харківміськагаз" та ФОП ОСОБА_4, про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами №10604 - недійсною. Стягнуто з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ФОП ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 9 295,00 грн.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 17.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського Харківської області від 03.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 922/4371/17 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 року у справі № 922/4371/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Стратієнко Л.В., Мачульський Г.М.
7. 26.12.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 31.01.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.01.2019.
8. В судове засідання з'явився представник відповідача, який просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення відмову у задоволенні позову. Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду касаційної скарги.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
9. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
10. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що суди не взяли до уваги:
- пояснення відповідача стосовно укладення та виконання спірної Технічної угоди;
- що позивач був повідомлений про Технічну угоду та ним виконувалися її умови в частині транспортування природного газу газорозподільними мережами, що на його думку, підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, які є в матеріалах даної справи.
З урахуванням викладеного, посилаючись на ч.1 ст. 241 ЦК України, вважав, що оскільки позивачем впродовж строку дії Технічної угоди виконувались її умови, тому остання є укладеною внаслідок схвалення її позивачем.
11. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Судами встановлено, що 20.12.2012 між ПАТ "Харківміськгаз" (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-10604, відповідно до якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.6. договору передбачено, що послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до договору.
Згідно з 2.9 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником .
13. Відповідно до п. п. 10.1, 10.1.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
14. Позивачка зазначала, що їй стало відомо про існування укладеної 27.01.2014 між нею та ПАТ "Харківміськгаз" Технічної угоди про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами №10604.
При цьому, позивачка вказувала, що спірну Технічну угоду не підписувала і будь-якої особи від свого імені не уповноважувала на її підписання, тому вважає її такою, що суперечить чинному законодавству.
15. Посилаючись на п.п.3.3.9 та 3,3.9.1 вказаної Технічної угоди, ПАТ "Харківміськгаз" було здійснено нарахування за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання об'ємів газу, поставлених відповідачу в період з 01.02.2015 по 26.02.2015, у розмірі 6,857 тис. м. куб. на загальну суму 51328,76 грн., з якою незгодна позивачка, що і стало підставою для звернення останньої з даним позовом.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
16. Приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій вказали про те, що згідно висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса підпис від імені ОСОБА_4 в Технічній угоді № 10604 від 27.01.2014 про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Отже, за висновком судів, в розумінні вимог ч.ч.1, 3 ст. 203 ЦК України вказана Технічна угода суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі щодо укладення вказаної Технічної угоди, що, в свою чергу, дає підстави для визнання оспорюваної угоди недійсною.
VІІ. Позиція Верховного Суду
17. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
18. Згідно з абз.3 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України:
"Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та з