Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 369/2169/16-ц
провадження № 61-8075св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач
-
ОСОБА_6,
відповідач
-
ОСОБА_7,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчко А. Я., від 14 квітня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів; Гуля В. В., Білоконь О. В., Савченка С. І., від 19 липня 2016 року.
Встановив:
У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2015 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 укладено попередній договір, згідно із пунктом 1.1 якого сторони зобов'язались у строк не пізніше 01 березня 2016 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 134,2 кв. м, що будується (основні договори) та земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованих на АДРЕСА_1 і нотаріально посвідчити.
Відповідно до пункту 2.1 Попереднього договору ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 забезпечувальний платіж у розмірі 209 000,00 грн. Крім цього, ОСОБА_6 передала представнику ОСОБА_7 за дорученням ОСОБА_11 20 000,00 Євро для будівництва житлового будинку та його ремонту, що підтверджується розпискою ОСОБА_11
01 лютого 2016 року ОСОБА_7 розмістила в мережі Інтернет оголошення про продаж свого житлового будинку та земельної ділянки, чим порушила свої зобов'язання.
Пунктом 5.4 Попереднього договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків за цим договором, ухилення чи відмови від укладання договорів купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки у термін, вказаний у пункті 1 цього договору перша сторона зобов'язана повернути другій стороні суму забезпечувального платежу та додатково сплатити штраф у розмірі забезпечувального платежу та затрати понесені другою стороною для поліпшення житла.
ОСОБА_7 зобов'язань щодо укладення основних договорів про продаж житлового будинку та земельної ділянки не виконала, в односторонньому порядку розірвала попередній договір 01 лютого 2016 року, 01 березня 2016 року у приватного нотаріуса Апишкової З. І. у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, оскільки відповідач не надала документи про готовність житлового будинку до експлуатації, що унеможливило укласти основний договір купівлі-продажу об'єкту на АДРЕСА_1
Таким чином, позивач просила стягнути з ОСОБА_7, на користь ОСОБА_6 209 000,00 грн забезпечувального платежу, 209 000,00 грн штрафу за порушення договірних зобов'язань, 586 591,50 грн витрат на поліпшення житлових умов і ремонт будинку, всього 1 004 591,50 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу у розмірі 209 000,00 грн, суму штрафу у розмірі 209 000,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_7 не виконала своїх зобов'язань перед ОСОБА_6 тому позов підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 20 000,00 євро, переданих для поліпшення житла, суд виходив з того, що вказані вимоги не доведені належними та допустимими доказами.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 липня 2016 року Києво-рішення Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2016 року в частині стягнення штрафних санкцій скасоване та ухвалене в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій є передчасними, оскільки вина відповідача в неукладенні основних договорів не є доведеною.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права, судами неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до порушення прав позивача.
Сторони не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судоч