Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 204/6539/16-ц
провадження № 61-23449св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідач - міське комунальне підприємство «Дніпропетровський Електротранспорт» Дніпровської міської ради,
третя особа - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою міського комунального підприємства «Дніпропетровський Електротранспорт» Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до міського комунального підприємства «Дніпропетровський Електротранспорт» Дніпровської міської ради (далі - МКП «Дніпропетровський Електротранспорт») про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2013 року близько 21 год. 40 хв. в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, з боку вул. Свердлова в напрямку вул. Уральської рухався трамвай Т-4, інвентарний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, яка під час руху в районі електроопори № 65 скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_8 Внаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні.
Відповідно до Статуту МКП «Дніпропетровський Електротранспорт», затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 липня 2003 року № 32/11, та зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 03 вересня 2003 року за реєстраційним номером 04052092100030905, головною метою діяльності МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» є надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним транспортом та організація пасажирських перевезень іншими видами транспорту. Статутом визначено, що предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу трамвайним та тролейбусним транспортом. Тому, саме МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» є належним відповідачем у справі та зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Внаслідок смерті ОСОБА_8, ОСОБА_4, яка була дружиною померлого, було завдано шкоди, пов'язаної із витратами на його поховання у розмірі 4 740,00 грн та витратами на спорудження нагробного пам'ятника у розмірі 9 513,00 грн; сукупний розмір якої становить 14 253,00 грн. Також, внаслідок смерті ОСОБА_8, ОСОБА_5 - синові померлого, було завдано шкоди, пов'язаної із витратами на його поховання, а саме: вартість поминального обіду в день похорону у розмірі 2 100,00 грн.
З урахуванням душевних страждань, які позивачі зазнали у зв'язку з втратою рідної людини - ОСОБА_8, їм було завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у сумі по 100 000,00 грн кожному.
Судові витрати, пов'язані з оплатою позивачами правової допомоги, становлять 6 000,00 грн.
У звязку з наведеним, позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 4 740,00 грн відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на поховання померлого, 9 513,00 грн матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на спорудження надгробного пям'ятника померлому, 100 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; на користь ОСОБА_5 2 100,00 грн матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на поховання померлого, а саме вартості поминального обіду на день похорону, 100 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю його батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; на користь ОСОБА_6 100 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю її батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та пропорційно просили стягнути з відповідача 6 000,00 грн судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги - по 2 000,00 грн кожному.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_7 (а. с. 69).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з МКП «Дніпропетровський Електротранспорт»:
на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування витрат на поховання - 4 740,00 грн, в рахунок відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника - 9 513,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 2 000,00 грн;
на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 2 000,00 грн;
на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000,00 грн, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 2 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини працівника вказаного підприємства - ОСОБА_7, у її заподіянні. Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, складає 50 000,00 грн на кожного позивача, оскільки виникненню такої шкоди сприяла груба необережність потерпілого.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року змінено в частині стягнення з МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» на користь ОСОБА_4 витрат на спорудження надгробного пам'ятника, зменшивши суму вказаних витрат з 9 513,00 грн до 2 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вказана в позові вартість пам'ятника та огорожі 9 513,00 грн є вищою, ніж гранична вартість стандартних пам'ятників у відповідній місцевості, визначеної у постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 03 жовтня 2008 року № 45, та для Дніпропетровської області складає 2 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
У травні 2017 року МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просило оскаржувачі судові рішення скасувати у частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами, при вирішення питання про відшкодування позивачам моральної шкоди, не враховано, що причиною ДТП були неправомірні дії ОСОБА_8, а саме порушення ПДР України та перебування у стані алкогольного сп'яніння, тобто потерпілий свідомо допускав настання негативних наслідків, при цьому протиправності поведіки водія не встановлено. Позивачами не надано доказів, що внаслідок ДТП ними були пережиті моральні та фізичні страждання, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Крім того, позивачами не надано належних доказів, які б підтверджували правомірність розрахунку наданої їм правової допомоги у розмірі 6 000,00 грн.
У запереченні на касаційну скаргу адвокат позивачів - Мелех Д. О. зазначав, що доводи касаційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відсутністю вини водія є необгрунтованими, оскільки шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується потерпілим незалежно від наявності вини водія. Втрата позивачами близької людини, а саме чоловіка та батька, є травмою на все життя та обставиною, яка не підлягає доказуванню. Крім того, позивачами відповідно до вимог статті 84 ЦПК України 2004 року надано документи для підтвердження витрат на правову допомогу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішуват