ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2019 року
Київ
справа №814/2682/14
адміністративне провадження №К/9901/8060/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Птичкіної В.В. від 02 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Жука С.І., суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В. від 10 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївгаз» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївгаз» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Офіс великих платників Державної фіскальної служби, далі - відповідач), в якому просило зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відобразити в особовому рахунку Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» за платежем «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств», код класифікації доходів бюджету 11024000, сплачені 28 березня 2014 року платіжним дорученням №7230 кошти в сумі 192 804, 00 грн. як авансові внески з податку на прибуток підприємств за квітень 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом на підставі поданої Товариством заяви протиправно не зараховано надміру сплачену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, позов задоволено. Зобов'язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відобразити в особовому рахунку Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» за платежем «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств», код класифікації доходів бюджету 11024000, сплачені 28 березня 2014 року за платіжним дорученням №7230 кошти в сумі 192804 грн. як авансові внески з податку на прибуток підприємств за квітень 2014 року.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу стосовно неможливості здійснити зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань в рахунок інших платежів у зв'язку із наявністю у позивача податкового боргу в сумі 3 703 863, 66 грн. та прийшли до висновку, що в період, який позивачем подавалась відповідна заява, у Товариства податкового боргу не було.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судами пунктів 43.2, 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, зазначає про те, що наявність у позивача податкового боргу у розмірі 3 703 863, 66 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2004 року №0001772301/01046 та який є узгодженим грошовим зобов'язанням за результатами судового оскарження, унеможливлює виконати вимоги позивача відповідно до поданої заяви щодо зарахування сплачених коштів з податку на прибуток в розмірі 192 804, 00 грн. в рахунок авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рядка 23 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, поданої позивачем, сума авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісяця протягом наступних дванадцяти місяців (починаючи з березня 2014 року), складає 192 804, 00 грн.
28 березня 2014 року платіжним дорученням №7230 Товариство сплатило податок на прибуток за 2013 рік в сумі 192 804, 00 грн., зазначивши код класифікації доходів бюджету - 11021000.
31 березня 2014 року платіжним дорученням №7242 Товариство сплатило 192 804, 00 грн. авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року, зазначивши код класифікації доходів бюджету - 11024000.
31 березня 2014 року позивач звернувся із заявою до відповідача №06/261 про зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань, в якій, з посиланням на статті 43, 87 Податкового кодексу України, просив надміру сплачені платіжним дорученням від 28 березня 2014 року №7230 кошти з податку на прибуток в сумі 192 804, 00 грн. зарахувати на код класифікації доходів бюджету 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств».
Листом відповідача від 06 травня 2014 року №2584/10/20-227 Товариство повідомлено про те, що його заява розглянута, опрацьована та направлена на погодження до Центрального офісу з обслуговування великих платників. Також контролюючий орган у листі зазначив, що після отримання відповіді документи на зарахування будуть передані до Головного управління державної казначейської служби в Одеській області.
Однак відповідно до актів звірки розрахунків від 07 серпня 2014 року №174-51, №176-51 дані відповідача і дані позивача в частині сплати сум податку мають розбіжності: 192 804, 00 грн. з податку на прибуток і (-)192 804, 00 грн. з авансових внесків з податку на прибуток.
Як встановлено судами, сума 192 804, 00 грн., сплачена 28 березня 2014 року платіжним дорученням №7230, відповідно до заяви позивача від 31 березня 2014 року №06/261 в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за квітень 2014 року не зарахована.
В силу пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну