ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2019 року-
Київ
справа №826/26799/15
адміністративне провадження №К/9901/4182/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Коталейчука С.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року у складі судді Григоровича П.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Карпушової О.В. (головуючий), суддів: Епель О.В., Кобаля М.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ від 6 листопада 2015 року № 178 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, майора міліції, з органів внутрішніх справ на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114);
1.2 поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки фахівців для спеціальних підрозділів Національної академії внутрішніх справ з 7 листопада 2015 року;
1.3 стягнути з Національної академії внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.4 зобов'язати Національну академію внутрішніх справ внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1;
1.5 допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки фахівців для спеціальних підрозділів Національної академії внутрішніх справ та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.
2. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.1 Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. При цьому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не скористався наданим йому правом на подання заяви про прийняття на службу, що в силу Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції. Тому відповідач при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2.2 Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищим адміністративним судом України вказано, що суди при вирішенні спору по суті не звернули уваги на обставини, які мають істотне значення для правильного його вирішення, а саме на те, що, як стверджує позивач, він виявляв згоду проходити службу в поліції і подав свою кандидатуру на конкурс та був обраний тренером для підготовки патрульних поліцейських міста Києва.
3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, відмовив у задоволенні позову.
3.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача щодо подання ним відповідного рапорту чи будь-яких інших доказів його волевиявлення на проходження служби в поліції. При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв відповідно до вимог зазначеного закону.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено:
4.1 У період з 27 липня 1994 року до 6 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою Національної академії внутрішніх справ №46ВКЗ-120/404 від 9 листопада 2015 року.
4.2 Наказом Національної академії внутрішніх справ від 6 листопада 2015 року №178 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону та відповідно до Положення №114 звільнено 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом за пунктом 64 «г» через скорочення штатів майора міліції ОСОБА_1
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
5. Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким задовольнити позов.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій безпідставно не було взято до уваги те, що вимоги складання рапорту на продовження служби в поліції нормами Закону № 580-VIII та Положення № 114 не передбачено. Крім того, він зазначає, що відповідач не надав доказів відмови від проходження ним служби в поліції.
6. Відповідач - Національна академія внутрішніх справ, подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. На обґрунтування відзиву, відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення, прийняті на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права і підстави для їх скасування, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
8. Конституція України
8.1 Частина друга статті 19
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)
9.1. Частина третя статті 2.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про національну поліцію"
10.1. Пункт 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".
Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; частина сьома статті 15 та частина п'ята статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
10.2. Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".
З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
10.3. Пункти 9, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
10.4. Пункт 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення".
Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
11. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким