Постанова
Іменем України
04 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 426/11214/17
провадження № 61-47482св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» на постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Яреська А. В., від 31 жовтня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» (далі - ТОВ «Сватівська олія») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час проходження військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22 лютого 2011 року він працював у відповідача на посаді адміністратора системи. 22 травня 2017 року він надіслав на ім'я генерального директора ТОВ «Сватівська олія» заяву з проханням про увільнення його від виконання обов'язків адміністратора системи відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України строком на три роки, але не менше ніж до кінця дії особливого періоду та надав витяг з наказу військового комісара Луганської області від 17 травня 2017 року
№ 23 РС, відповідно до якого з 17 травня 2017 року його було зараховано на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Сватівського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Наказом ТОВ «Сватівська олія» від 22 травня 2017 року № 833-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої
статті 36 КЗпП у зв'язку зі вступом на військову службу. Листом
від 02 червня 2017 року № 395 відповідач повідомив його про те, що йому відмовлено в увільненні від виконання обов'язків адміністратора системи з посиланням на те, що контракт укладено у той час, коли особливий період в Україні не діяв та гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, на нього не поширюються.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд поновити його на роботі на посаді адміністратора системи
ТОВ «Сватівська олія» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області, у складі судді Осіпенко Л. М., від 20 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не був призваний на військову службу під час мобілізації, контракт укладений ОСОБА_4 не у період виникнення (наявності) кризової ситуації або воєнного стану, а тому останній був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства. Норми частини третьої статті 119 КЗпП України не поширюються на правовідносини сторін. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час перебування на військовій службі, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені вимоги є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі, тому вони також задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Луганського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на роботі адміністратора системи ТОВ «Сватівська олія». Стягнуто з ТОВ «Сватівська олія» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2017 року
по 31 жовтня 2018 року у розмірі 227 078,98 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час укладання контракту між позивачем та Міністерством оборони України в Україні діяв особливий період, а тому його звільнення відбулося із порушенням вимог статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статті 119 КЗпП України. Також суд апеляційної інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ «Сватівська олія» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час звільнення позивача воєнний стан у державі введено не було, як був відсутній і особливий період, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки на нього не поширюються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України. Позивач уклав контракт з Міністерством оборони України про добровільне проходження військової служби у Збройних Силах України. При розгляді справи судом апеляційної інстанції були порушено норми ЦПК України, оскільки у матеріалах справи відсутня ухвала про відкриття апеляційного провадження, після того як справа була передана іншому судді-доповідачу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою у цій справі та витребувано справу із Сватівського районного суду Луганської області.
ТОВ «Сватівська олія» подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду, оскільки його не підписано особою, яка його подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 з 22 лютого 2011 року працював адміністратором системи у відділі головного енергетика ТОВ «Сватівська олія».
17 травня 2017 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_4 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком три роки.
Наказом військового комісара Луганського обласного військового комісаріату № 23-РС від 17 травня 2017 року ОСОБА_4 було призначено на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Сватівського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід», ВОС - 600543 А.
22 травня 2017 року позивач надіслав до ТОВ «Сватівська олія» заяву про увільнення від виконання обов'язків адміністратора системи з 22 травня 2017 року у зв'язку з проходженням служби за контрактом у Збройних Силах України до кінця особливого періоду згідно із статтею 119 КЗпП України, а також повідомлення Сватівського районного військового комісаріату
№ 1629 про прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України.
22 травня 2017 року наказом ТОВ «Сватівська олія» № 833-к ОСОБА_4 було звільнено з посади адміністратора системи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із вступом на військову службу.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію