Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 160/173/15-к
провадження № 51- 126 км 17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Цигана Ю.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Веремчука Віктора Володимировича на вирок Локачинського районного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014030120000208, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, 06 грудня 2010 року Червоноградським міським судом Львівської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 25 січня 2013 року Володимирецьким районним судом Рівненської області невідбуту частину покарання замінено виправними роботами на строк 1 рік 10 місяців 11 днів ,17 липня 2014 року Локачинським районним судом Волинської області звільнений від відбування покарання умовно-достроково,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Локачинського районного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано 6 місяців виправних робіт невідбутих за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 06 грудня 2010 року, яке замінено ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 січня 2013 року, що з урахуванням положень ст. 72 КК України складає 2 місяці позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 02 червня 2015 року по 14 червня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирішено цивільні позови та питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 09 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, 09 грудня 2014 року о 01:00 год. перебуваючи у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, наніс один удар правою рукою в обличчя ОСОБА_3, після чого остання впала на підлогу. Через 5 хвилин, ОСОБА_1 знову підійшов до ОСОБА_3 та наніс їй не менше трьох ударів ногою в область голови. В подальшому, ще через 5 хвилин наніс їй не менше трьох ударів ногою в область голови. В результаті чого, потерпілій ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України за не встановленістю достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпаністю можливості їх отримати.В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, в основу вироку покладено суперечливі показання свідка ОСОБА_4, не допитано потерпілу, не встановлено чи потерпіла могла отримати тілесні ушкодження при повідомленій свідком кількості ударів, не з'ясовано мотиву вчиненого. Стверджує, що суди обох інстанцій, при новому розгляді провадження, не виконали вказівку Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних і кримiнальних справ викладену в ухвалі від 14 квітня 2016 року, щодо ретельної перевірки доказів у справі та ухвалення справедливого рішення, що на думку скаржника, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги та доводи касаційної скарги засудженого за своїм змістом є аналогічними скарзі його захисника. Крім того, засуджений ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність у матеріалах кримінального провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано підготовче засідання в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 доводи касаційних скарг підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарг засудженого та захисника.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах каса