Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 569/1699/17
Провадження № 51-7929 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Солошенка Ю.І.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42016180490000144 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Бочаниця, Гощанського району Рівненської області, проживаючого АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2016 року за ч. 4 ст. 407 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,
за касаційною скаргою захисника Протоповича А.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 408 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 1 рік 6 шість місяців позбавлення волі.
Згідно з ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 21 липня 2016 року, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання - 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 23 січня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а також в строк покарання зараховано строк перебування під вартою з 21 червня 2017 року по 7 грудня 2017 року.
Заставу в сумі 32000 грн. повернуто заставодавцю Протоповичу А.Р.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 31 травня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки, у порушення вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 29 серпня 2016 року приблизно о 8 годині, з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду, самовільно залишив розташування військової частини польова пошта В1298, дислоковану у м. Рівне, вул. Соборна 227, не повідомив про своє місце перебування командирів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційний скарзі захисник Протопович А.Р. ставить питання про зміну постановлених судових рішень та зарахування у строк покарання ОСОБА_1 строку попереднього ув'язнення з 23 січня 2017 року по 7 грудня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Зазначає, що підзахисний знаходися під вартою в слідчому ізоляторі з дня затримання, а саме - 23 січня 2017 року по 7 грудня 2017 року, тобто на час дії ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року, а тому вказана норма і повинна бути застосована при зарахуванні строку попереднього ув'язнення. Вказує, міський суд на ці вимоги закону увагу не звернув, тим самим допустив неправильне застосування кримінального закону, а апеляційний суд не виправив вказані порушення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних вимог.
Мотиви Суду:
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Водночас, частиною 3 ст. 4 цього закону передбачено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 3 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що