ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2019 року
м. Київ
справа №333/1856/17
провадження №К/9901/17624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Коваленко Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (колегія у складі суддів Шлай А.В., Прокопчук Т.С., Чабаненко С.В.)
у справі №333/1856/17
за позовом ОСОБА_2
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просив визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя по відмові у призначенні йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої зарплати в Україні за три календарні роки (2014, 2015, 2016), що передують року звернення за призначенням пенсії у 2017 році та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на загальних підставах з 06.03.2017 відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників за три календарні роки (2014, 2015, 2016), що передують року звернення.
2. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2017 адміністративний позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 23.11.2009 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
6. 06.03.2017 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком у відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014, 2015, 2016 роки.
7. Листом від 17.03.2017 №73/Я-9 відповідачем відмовлено у задоволенні заяви, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком.
8. Вважаючи, що відповідач невірно визначив показник середньої заробітної плати при розгляді зазначеної заяви ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачу необхідно було призначити пенсію за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач вперше за цим Законом звернувся до нього із заявою про нарахування пенсії.
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у правовідносинах позивача з Пенсійним органом не відбулось переходу з одного виду пенсії на інший, оскільки ОСОБА_2 продовжує отримувати пенсію за віком.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що при призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, як це передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначений вид пенсії йому призначається вперше.
12. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального права.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах.
15. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16. Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах