Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 198/339/16-ц
провадження № 61-18043св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру в Юр'ївському районі Дніпропетровської області, Варварівська сільська рада Юр'ївського району Дніпропетровської області, Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року в складі судді Маренич С. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Відділ Держгеокадастру в Юр'ївському районі Дніпропетровської області, Варварівська сільська рада Юр'ївського району Дніпропетровської області, Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності на 3/4 частини земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частини земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області. На час смерті батька ОСОБА_1 була неповнолітньою. За життя ОСОБА_5 заповіту не склав. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася мати спадкодавця ОСОБА_6, яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5, до складу якої увійшла вказана земельна ділянка. У квітні 2014 року померла ОСОБА_6, спадщину після якої прийняла її дочка ОСОБА_2 Вказувала, що на час відкриття спадщини позивач була малолітня, не могла вчасно звернутися до нотаріуса з відповідною заявою, тому має право на спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем.
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 лютого 2006 року, видане держаним нотаріусом Юр'ївської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме в частині визнання за нею права власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року, видане державним нотаріусом Юр'ївської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме в частині визнання за нею права власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області; припинити право власності ОСОБА_2 на 3/4 частки спірної земельної ділянки; визнати за нею (ОСОБА_1.) право власності на 1/4 частку спірної земельної ділянки.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, тому наявні правові підстави для застосування частини четвертої статті 267 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 ще до свого повноліття знала про своє порушене право щодо успадкування земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_5 лише бабою ОСОБА_6 Разом з тим, обчислення строку позовної давності у даному випадку має відраховуватися з дати досягнення позивачем повноліття, тобто - з 15 квітня 2009 року. З вищезазначеними позовними вимогами ОСОБА_1 звернулася до суду 20 травня 2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач як спадкоємець першої черги прийняла спадщину після ОСОБА_5, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом зі спадкодавцем проживали його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, які також прийняли спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на спадщину. Строк позовної давності до спірних правовідносин не може бути застосований. Відповідач безпідставно успадкувала всю спірну земельну ділянку, хоча фактично має право на 1/4 частку цього майна.
07 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5 та ОСОБА_3
ОСОБА_5 за життя на праві власності належала земельна ділянка площею 5,766 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер.
Спадкоємицею майна померлого ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є його мати ОСОБА_6, яка також є бабою позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла.
Після смерті ОСОБА_6 земельну