ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2019 року
Київ
справа №807/1353/16
адміністративне провадження №К/9901/38176/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Зпотічний І.І., судді - Довга О.І., Матковська З.М.)
у справі №876/42/17
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року позивач звернулась в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області (далі - ДПІ) з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 червня 2015 року №2102-13 ДПІ у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність застосування у 2016 році податковим органом положень ст. 267 ПК України та визначення податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше 2017 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн., з огляду на те, що належний їй на праві приватної власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядкую
Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 29 червня 2016 року №2102-13;
- стягнуто на користь ОСОБА_2 1 157 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на приписи пп. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 ПК України податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок, з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 №909-VIIІ лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки BMW, Х6, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2 993 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
29 червня 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №21702-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Зако