Постанова
Іменем України
24 січня 2019 року
м. Київ
справа № 225/1447/16-ц
провадження № 61-18843св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 17 січня 2017 року у складі судді Скиби М. М. та рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Санікової О. С.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на період навчання. В обґрунтування позову вказав, що він є студентом Донського державного технічного університету денної форми навчання і потребує матеріальної допомоги. Відповідач є його батьком, матеріальної допомоги йому не надає. Більшість його часу займає саме навчання, тому він не може влаштуватися на роботу та забезпечити себе самостійно. Матеріальну допомогу йому надає тільки мати, але вона не може у повній мірі забезпечити усі його витрати, пов'язані із навчанням, оскільки її дохід є невеликим. Просив суд стягнути з відповідача на його користь аліменти на своє утримання в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до закінчення ним навчання, тобто до 15 липня 2018 року.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 17 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на його утримання на період навчання в розмірі 1/8 частки з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 29 лютого 2016 року до закінчення навчання, тобто до 15 липня 2018 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість відповідач не надає допомогу на утримання сина, проте є працездатною особою, працює та отримує заробітну плату. При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд врахував стан здоров'я відповідача, а також те, що його дружина є інвалідом, хворіє та потребує витрат на лікування, він поніс витрати на поховання матері.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5, змінено рішення суду першої інстанції в частині строку стягнення аліментів.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на його утримання на період навчання в розмірі 1/8 частки з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 29 лютого 2016 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції є достатнім для утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. При цьому суд врахував, що відповідач має можливість надавати таку матеріальну допомогу сину. Остаточний термін стягнення аліментів на користь позивача слід визначити до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення останнім двадцяти трьох років, оскільки матеріали справи містять суперечливі дані щодо дати закінчення навчання.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/24 частки з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 29 лютого 2016 року до 30 червня 2018 року включно.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не дав оцінки доказам у справі, а саме довідкам навчального закладу, у яких зазначено дату закінчення навчання позивача. Суди при визначенні розміру аліментів не врахували виплату відповідачем аліментів на неповнолітню дитину.
У червні 2017 року ОСОБА_4 подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу мотивований незгодою з доводами касаційної скарги, законністю та обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_4 навчається у Донському державному технічному університеті на другому курсі денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Так, оплата за проживання ОСОБА_4 у гуртожитку за періоди з 01 вересня 2015 року - 14 жовтня 2015 року, 15 жовтня 2015 року - 14 квітня 2016 року, 15 квітня 2016 року - 30 липня 2016 року склала