ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2019 року
Київ
справа №807/242/14
адміністративне провадження №К/9901/8564/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З. від 21 квітня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (правонаступник - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року №0010931501/796/07-01-15-01/03344326/3558.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки перевірка дотримання граничних строків сплати податку на додану вартість (на основі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення) проведена з численними порушеннями вимог податкового законодавства, без урахування всіх фактичних обставин та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Крім того, внаслідок необґрунтованих додаткових нарахувань платежів в обліковій картці платника податку на додану вартість та наступного зарахування в їх сплату здійснених Підприємством платежів, податковий орган завищив строки несвоєчасної сплати за періоди, що охоплювалися рішеннями про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, у зв'язку із чим розрахунок штрафних санкцій є невірним, а оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача здійснено з дотриманням вимог, передбачених Податковим кодексом України, а наявність податкового боргу та порушення строків його сплати підтверджується копією облікової картки платника податків та відсутністю доказів переплати позивачем податкових зобов'язань попередніх періодів.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано, зокрема, тим, що податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу керівника контролюючого органу, який скасовано в судовому порядку.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує на правомірність дій щодо проведення перевірки та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки порушення строків сплати грошових зобов'язань підтверджується обліковою карткою позивача.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У запереченнях позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим наслідком перевірки, яка визнана незаконною в судовому порядку, а тому воно також є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, зазначає про численні неправомірні дії відповідача при веденні облікової картки Підприємства, в результаті чого завищено розмір податкового боргу та строки затримки сплати грошових зобов'язань.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 24 вересня 2013 року №337/15-01 Інспекцією проведеною документальну невиїзну перевірку дотримання Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода» строків сплати (перерахування) податків, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2013 року №1229/07-01-15-01, яким встановлено порушення позивачем пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість згідно з рішенням Державної податкової служби України у Закарпатській області ДПСУ про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання від 26 червня 2013 року №56.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2013 року №0010931501, яким за затримку на 70, 70, 66, 59, 59, 59, 46, 46 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1 139 921, 90 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 113 992, 19 грн.
Не погодившись з наказом про проведення документальної невиїзної перевірки та діями податкового органу щодо її проведення, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі №876/7206/14 визнано незаконним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області у м.Ужгороді від 24 вересня 2013 року №337 «Про проведення документальної невиїзної перевірки Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода»». Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області з проведення 07 жовтня 2013 року документальної невиїзної перевірки Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (п