ПОСТАНОВА
Іменем України
05 лютого 2019 року
м. Київ
справа №804/2320/16
адміністративне провадження №К/9901/6769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді: Шальєва В.А., Білак С.В.) у справі №804/2320/16 за позовом ОСОБА_1 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті звернення ОСОБА_1 про виділення йому земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) в КСП "Побєда" Покровського району Дніпропетровської області в розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, зобов'язати Покровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації на земельну частку/пай площею 2,93 умовних кадастрових гектарів, розміщеної на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області та виділення цієї земельної ділянки у натурі (на місцевості) у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, на яку позивач має право згідно рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) в КСП "Побєда" Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, однак в порушення вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» відповідачем не винесено відповідного рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року у цивільній справі №2-31/06р за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, вартістю 31 тисяча 892 гривні 17 копійок.
18 листопада 2015 року позивач звернувся до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів. У заяві посилався на положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-ІV.
Листом від 03 грудня 2015 року вих. №57-2880/0/356-15 у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Розпорядженням Покровської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2016 року №273/0/357-16:
відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної частки (паю) у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів по колишньому КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок, придатних для паювання, із земель, які належали КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області на праві колективної власності;
рекомендовано відділу Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області здійснювати постійний моніторинг з метою виявлення вільних земельних ділянок, придатних для паювання, які належали КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області на праві колективної власності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що оскільки земельні ділянки відносяться до земель колективної власності колишнього КСП "Побєда", які були розпайовані та надані у власність членам КСП та пенсіонерам з їх числа у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у відповідача відсутні права на розпорядження ними та приймати будь-які рішення щодо вказаних земельних ділянок.
Суд апеляційної інстанції також додатково зазначив, що припинення КСП «Побєда» своєї діяльності не свідчить про автоматичний перехід земельної ділянки до земель державної власності з правом розпорядження нею органом місцевого самоврядування. Будь-які докази прийняття рішення про вилучення або викуп земельної ділянки відповідної площі із колективної власності КСП «Побєда» відсутні.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано право позивача на відповідну земельну ділянку у складі КСП «Побєда», але відповідачем ігнорувалися положення Земельного кодексу України, зокрема пунктів 16,17 Перехідних положень, відповідно до яких громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Скаржник вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, оскільки жодного рішення про виділення земельної ділянки або про відмову у такому виділенні Покровською РДА не приймалось, а надана відповідь не може вважатись рішенням з огляду на приписи щодо форми діяльності районних державних адміністрацій, закріплені в Законі України «Про місцеві державні адміністрації».
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Зауважено, що відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та передачу їх у власність лише із земель колективної власності колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки землями сільськогосподарського призначення державної форми власності райдержадміністрації не розпоряджаються (частина 4 статті 122 ЗК України). Листом від 28 вересня 2016 року №14-418-99-5507/2-16 Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області повідомив, що на території Покровського району вільних земельних ділянок, придатних для паювання, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам та колгоспам на праві колективної власності, немає. З огляду на вказані обставини, Покровською РДА правомірно прийнято розпорядження від 20 жовтня 2016 року №273/0/357-16 про відмову позивачу у виділенні земельної частки (паю) у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів по колишньому КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок.
Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 (далі - Указ №720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Пунктом 4 Указу №720/95 встановлено, що розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-ІV від 05 червня 2003 року (тут і далі по тексту - Закон № 899-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.
Статтею 2 Закону № 899-ІV передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай) виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною першою та другою статті 3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Статтею 5 Закону № 899-ІV передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної до