Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
судова справа № 563/210/18
провадження № 51-8926 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Слинька С. С.,
суддів: Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
при секретарі Гапон С. А.,
за участю прокурора Пашкова Є. Є.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ПетрукаО. В.,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180140000486, за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Устя Корецькогорайону Рівненської області, жителя АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Корецького районного суду Рівненської області від 29 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 125 КК України та на підставі ст. 71 вказаного Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника Петрука О. В. на вирок Корецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корецького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року, засуджено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 71 цього ж Кодексу за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання, призначеного за вироком Корецького районного суду Рівненської області від 29 листопада 2017 року, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 грудня 2017 року приблизно о 10:00, перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, в ході суперечки з дружиною ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав останній одного удару кухонним ножем у живіт, заподіявши потерпілій тяжкого тілесного ушкодження у вигляді проникаючого поранення передньої черевної стінки, яке ускладнилося внутрішньочеревною кровотечею.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що його дії неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки, на його думку, вони підлягали кваліфікації за ст. 123 цього Кодексу. На обґрунтування своєї позиції посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що його дії були викликані протиправною поведінкою потерпілої, тобто він вчинив їх у стані сильного душевного хвилювання. Зазначає, що місцевий суд не досліджував питання про перекваліфікацію його дій, не вирішував питання про його психологічний та душевний стан на момент вчинення злочину і не призначав судово-психіатричної експертизи. Також вказує на неврахування судом під час призначення йому покарання усіх обставин, що його пом'якшують та дають підстави для застосування до нього положень ст. 69 КК України. При цьому вказує не те, що апеляційний суд зазначені порушення залишив поза увагою, постановивши рішення з порушенням вимог ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник Петрук О. В. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Аргументуючи свою позицію, він стверджує, що суди повинні були при призначенні покарання ОСОБА_1 застосувати ст. 69 КК України та призначити йому більш м'яке покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор вважав касаційні скарги не обґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду:
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом, а неповнота судового розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
При цьому з оскаржуваних судових рішень убачається, що згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні. Такий висновок суд належним чином детально обґрунтував у прийнятому рішенні.
З урахуванням фактичних обставин провадження, встановлених судом, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною.
При цьому є неспроможними доводи засудженого про те, що наслідки у виді отримання потерпілою ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження настали у зв'язку з протиправною поведінкою останньої, яка викликала у ОСОБА_1 стан сильного душевного хвилювання, а тому в його діях, як він вважає, відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і, отже, його дії підлягають кваліфікації за ст. 123 КК України.
Відповідно до положень кримінального закону суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123 КК України,