Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 372/2238/17
провадження № 61-9789св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача - ОСОБА_7,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, відділ державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Гуля В. В., Голуб С. А.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_8), відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції (далі - відділ ДВС Обухівського МУЮ), про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2013 року приватний нотаріус ОСОБА_8 посвідчив договір дарування, який вона уклала з відповідачем, за умовами цього договору ОСОБА_6 подарував їй садовий будинок АДРЕСА_1. Цього ж дня вона уклала з відповідачем договір позики, згідно з яким позичила у ОСОБА_6 246 000,00 грн, які зобов'язувалась повернути не пізніше 26 червня 2014 року. Позивач стверджувала, що після укладення зазначених правочинів цього ж дня повернула відповідачу 40 000,00 дол. США, про що останній написав розписку. У квітні 2016 року вона довідалась, що 01 грудня 2015 року державний виконавець відділу ДВС Обухівського МУЮ виніс постанову про арешт належного її майна при примусовому виконанні виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року № 316, вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_8, про стягнення з неї на користь ОСОБА_6 398 372,00 грн. Вважала, що для вчинення нотаріусом цього виконавчого напису не було підстав.
За викладених обставин ОСОБА_4 просила визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вилучити з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна записи про обтяження належного їй садового будинку АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правові підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відсутні. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є неналежним відповідачем у спорі та зазначив, що встановлені у справі обставини не підтверджують внесення записів про обтяження майна до Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є правильними, підстав для скасування судового рішення немає.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до суду касаційної інстанції, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 раніше зверталась до суду з аналогічним позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_8, у задоволенні якого було відмовлено з тих підстав, що позов пред'явлений до неналежного відповідача. Проте суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову у цій справі, який було пред'явлено до ОСОБА_6 як належного відповідача. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача та за наявності його клопотання про відкладення розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції є суперечливим і немотивованим.
Розглядаючи справу суди встановили, що 26 грудня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договори дарування садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,0555 га в АДРЕСА_1.
26 грудня 2013 року ОСОБА_4 повернула ОСОБА_9 40 000,00 дол. США за договором позики від