У Х В А Л А
04 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 2а-3556/12/2670
Провадження № 11-27 апп 19
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (далі - Управління КМДА, КМДА відповідно), Кабінету Міністрів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та
УСТАНОВИВ:
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати дії КМДА, Управління КМДА по обліку і розподілу житлової площі у м. Києві протиправними і такими, що вчинені з порушенням черговості, встановленої статтею 43 Житлового Кодексу УРСР;
- визнати протиправною бездіяльність Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, КМДА, Управління КМДА щодо незабезпечення позивача благоустроєним житлом у м. Києві як особи, прирівняної до інваліда І-ї групи та інваліда війни ІІ-ої групи;
- визнати протиправним звуження обсягу прав позивача як особи, прирівняної до інваліда війни І-ї групи, невиконанням розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2010 року № 1010-р «Деякі питання забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни І групи» з боку Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, КМДА, Управління КМДА;
- визнати протиправними дії Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, КМДА, Управління КМДА щодо невключення позивача як особи, прирівняної до інваліда війни І-ї групи, до переліку осіб, що мають право бути забезпеченими благоустроєним житлом у 2010 році відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 травня 2010 року № 1010-р «Деякі питання забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни І групи»;
- зобов'язати Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію, КМДА, Управління КМДА надати позивачу окрему благоустроєну квартиру з урахуванням вимог, встановлених статтею 43 Житлового Кодексу УРСР, статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- встановити порядок виконання рішення, за яким зобов'язати Кабінет Міністрів України передбачити бюджетні кошти для забезпечення позивача окремою благоустроєною квартирою, як особи, прирівняної до інваліда війни 1-ї групи та інваліда війни ІІ-ї групи.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суду України ухвалою від 24 вересня 2015 року касаційну скаргу відхилив, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року залишив без змін.
Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції до 15 грудня 2017 року).
Ухвалою Верховного Суду України від 14 січня 2016 року відкрито провадження за вказаною заявою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIIIустановлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набр