Постанова
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
справа № 676/525/16-ц
провадження № 61-10501св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2016 року у складі судді Семенюк В. В. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 липня 2016 року у складі колегії суддів: Заїки В. М., Варвус Ю. Д., Пастощука М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про вилучення та звернення стягнення на предмет застави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 13 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитно-заставний договір № VIUWA800000046 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 29 972,78 доларів США під 16,92 % річних на строк до 12 червня 2013 року. Згідно з пунктами 7, 16.7 цього договору в забезпечення виконання зобов'язань за ним ОСОБА_5 передав у заставу банку автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_3, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1. Позичальник не виконував взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого станом на 25 грудня 2015 року в нього утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 107 426,75 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 20 299,64 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 5 757,86 доларів США; заборгованість за комісією за користування кредитом - 6 294,40 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 69 948,92 доларів США, заборгованість зі штрафів, з яких: 10,89 доларів США - штраф (фіксована частина); 5 115,04 доларів США - штраф (процентна складова). В ході здійснення моніторингу кредиту було встановлено, що в порушення умов Кредитного договору, частини другої статті 586 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 17 Закону України «Про заставу» ОСОБА_5 без згоди банку реалізував заставний автомобіль ОСОБА_6, який в подальшому реалізував його ОСОБА_4 Враховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило: вилучити у ОСОБА_4 і передати в заклад банку автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - вказаний автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом його продажу банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірний автомобіль не значився в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами, які набули право власності на рухоме майно без обтяжень, а неправильне зазначення в договорі застави та реєстрі обтяжень № кузова/шасі НОМЕР_3 без цифри «7» після шести буквенно-цифрових символів заставного автомобіля марки Volkswagen Touareg, 2003 року випуску, тип транспортного засобу: легковий універсал-В, д.н.з. НОМЕР_1, унеможливлює ідентифікацію цього транспортного засобу.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 липня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що у реєстрі обтяжень, крім ідентифікаційного номера транспортного засобу (VIN-коду), вказані інші ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, зокрема марка, модель, рік випуску та номер державної реєстрації, тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина перша статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Крім того, відомості про обтяження транспортного засобу вносяться у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тому ОСОБА_6 був обізнаний про наявність обтяження автомобіля. Банк не давав згоду на відчуження рухомого майна, тому воно зберегло свою силу для нового власника.
У жовтні 2016 року ОСОБА_6 і ОСОБА_4 подали заперечення на касаційну скаргу, в якому просили її відхилити, посилаючись на те, що ОСОБА_6 ніколи не був знайомий із ОСОБА_5, а спірний транспортний засіб придбав в особи, яка діяла за довіреністю. Ні у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, ні в реєстрі обтяжень не існувало відомостей про перебування автомобіля в заставі. VIN-код присвоюється один раз і є ідентифікатором транспортного засобу на весь період його використання. Номер державної реєстрації містить відомості про транспортний засіб саме щодо його власника, тому не може бути самостійною ідентифікуючою ознакою автомобіля.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року справу № 676/525/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 13 червня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір, згідно з умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 29 972,78 доларів США під 16,92 % річних на строк до 12 червня 2013 року.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина друга статті 572 ЦК України).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, ОСОБА_5 передав у заставу банку автомобіль марки Volkswagen Touareg, 2003 року випуску, кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1(пункти 7, 16.7 Кредитного договору).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ОСОБА_5 не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка за розрахунком ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 25 грудня 2015 року склала 107 426,75 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 20 299,64 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 5 757,86 доларів США; заб