Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 601/588/15-ц
провадження № 61-32289св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач -Кременецька міська рада Тернопільської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Ткач О. І., Гірського Б. О., Бершадської Г. В., від 07 листопада 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на майно.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони з 2011 року здійснювали постійний догляд за ОСОБА_5 - сусідкою, одинокою, хворою жінкою, у якої не було близьких родичів. У зв'язку із тим, що у 2013 році її стан здоров'я погіршився, між позивачами та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання у простій письмовій формі, згідно якого ОСОБА_5 передала їм у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м. Кременець Тернопільської області.
Враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, померла, а договір довічного утримання було укладено у простій письмовій формі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили визнати вказаний правочин дійсним, так як він відповідав дійсній волі ОСОБА_5, визнати за ними право власності по 1/2 вказаного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду, у складі судді Варневич Л. Б., від 02 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір довічного утримання, укладений у простій письмовій формі 03 жовтня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в м. Кременець Тернопільської області, в рівних частинах, по 1/2 частині за кожною.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами здійснювався постійний догляд за ОСОБА_5, останні здійснили її поховання, що належним чином підтверджено документально. У позивачів знаходяться правовстановлюючі документи на належний ОСОБА_5 житловий будинок, однак нотаріальне посвідчення договору не відбулося з поважних причин - у зв'язку зі смертю відчужувача. Враховуючи ту обставину, що сторони належним чином виконували умови нотаріально не посвідченого договору довічного утримання, районний суд, із урахуванням положень статей 220, 640, 744 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскарженим рішенням районного суду порушено права заявника - ОСОБА_6, оскільки останній є спадкоємцем померлої за законом, а тому має процесуальне право на оскарження рішення районного суду. Рішення районного суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального права. Встановленні районним судом обставини справи не дають підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просять скасуватирішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд не зазначив підстав для його скасування, а лише навів посилання на положення статті 309 ЦПК України, 2004 року. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано та безпідставно частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_6, який не є стороною у справі, права та обов'язки якого жодним чином не порушені при вирішенні спору районним судом. Житловий будинок, який є предметом спору, не входить до складу спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, оскільки був нею відчужений за життя на підставі договору довічного утримання, а тому жодні права ОСОБА_6, як спадкоємця не порушені. Крім того, прийнявши до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка була подана з порушенням строку на апеляційне скарження, визначеного статтею 294 ЦПК України, суд апеляційної інстанції порушив принцип правової визначеності як складову принципу верховенства права. Заявник не навів жодних поважних причин пропуску строку звернення до апеляційного суду із скаргою на рішення районного суду, а тому апеляційне провадження було відкрито без законних на те підстав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Кременецької міської ради Тернопільської області про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на майно призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 посилається на те, що апеляційний суд, об'єктивно та законно оцінивши всі обставини та докази у справі, дотримуючись норм матеріального та процесуального права, ухвалив законне та справедливе рішення. Смерть ОСОБА_5 не може свідчити про її ухилення від нотаріального посвідчення договору, отже при укладенні договору не були дотриманні вимоги статей 220, 745 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 03 жовтня 2013 року між ОСОБА_5 (відчужувач) та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (набувачі) у простій письмовій формі укладено договір довічного утримання, предметом якого є належний відчужувачу на праві власності житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у м. Кременець Тернопільської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
24 червня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Почаївської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, проте 22 грудня 2014 року отримали офіційну відмову, оскільки вони не відносились до числа законних спадкоємців померлої (а. с. 23-26).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішен