Постанова
Іменем України
30 січня 2019 року
м. Київ
справа № 233/5266/15-ц
провадження № 61-33286св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: прокуратура Донецької області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Каліуш О. В., від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Біляєвої О. М., Папоян В. В., від 11 липня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до прокуратури Донецької області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (далі - ГУ МВС України у Донецькій області), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури.
Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що він є адвокатом України і у провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, в якому його обвинувачено у вчиненні злочинів. Вину в інкримінованих йому діяннях він не визнає у повному обсязі та вважає, що кримінальне провадження є сфабрикованим працівниками правоохоронних органів та органів прокуратури області. Під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні у 2013 році відбулося зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж належного йому абонентського номеру НОМЕР_1 та абонентського номеру НОМЕР_2, який належить його матері ОСОБА_5 Вищезазначене зняття інформації здійснювалося за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2013 року. На думку заявника, дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів відносно нього було надано з порушенням норм Конституції України, діючого законодавства України та норм міжнародного права. Вважає, що такий дозвіл був наданий слідчим суддею на підставі усного клопотання начальника відділу по боротьбі з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області Тіщенка С. В., що суперечить положенням КПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, вважає, що протягом 2013-2014 років за ним велося спостереження співробітниками управління по боротьбі з організованою злочинністю, а саме: періодично за ним їздили по місту Костянтинівка Донецької області автомобіль «Джилі» сірого кольору, автомобіль «Мазда-6» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, автомобіль «Шкода Октавия» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4. Він особисто неодноразово спостерігав у місцях свого перебування зазначені автомобілі. Проте, протоколи спостережень в матеріалах кримінального провадження відсутні, як і відсутній дозвіл на проведення такого спостереження. Також співробітниками управління по боротьбі з організованою злочинністю встановлений факт користування ним у 2010 році автомобілем марки «ВАЗ 2108», який не був за ним зареєстрований, не належав йому, що підтверджує факт незаконного збору інформації та спостереженням за ним тривалий час без ухвали суду. Вищезазначені порушення відповідачами норм діючого законодавства України та норм міжнародного права заподіяли йому моральну шкоду, оскільки на той період часу він бажав влаштуватися до державної структури у м. Києві, але у зв'язку із порушенням відносно нього кримінального провадження не зміг скористатися своїм конституційним правом на вибір місця роботи і місця проживання. Крім того, він був позбавлений можливості реалізації звичок і бажань, погіршились відносини з оточуючими людьми, він переносив постійні переживання, страждання, думки про факт незаконного прослуховування його професійного спілкування з його клієнтами, колегами-адвокатами, батьками, журналістами, лікарями при обговоренні його стану здоров'я тощо. Він був змушений проходити курс лікування по відновленню свого здоров'я у психіатричному відділенні м. Костянтинівки Донецької області.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просив суд стягнути із відповідачів у солідарному порядку на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 грн та майнову шкоду у розмірі 156, 61 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження факту незаконності дій оперативних працівників, процесуального керівника та слідчого у кримінальному провадження не надано, про наявність таких доказів не вказано. Відсутність судового рішення про встановлення факту незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчо-розшукових дій та інших дій/бездіяльності прокурора та слідчого виключає можливість та підстави для відшкодування на користь позивача шкоди в порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також у порядку частини шостої статті 1176 ЦК України. Судом встановлено, що підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди на час розгляду справи були відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Неправомірності дій відповідачів позивачем не доведено та судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_4 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясовано обставини справи, при вирішенні спору місцевим судом проігноровано клопотання заявника про витребування доказів та не вирішено питання про зупинення провадження у справі. Вважає, що працівники правоохоронних органів діяли з порушенням вимог КПК України, порушили його права, а отже він має право на відшкодування завданої такими діями шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Донецької області, ГУ МВС України у Донецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідачами відзиву на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження № 12013050000000805 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 190 та частиною четвертою статті 369 КК України, судовий розгляд якого на теперішній час триває.
Під час проведення досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні за ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Донецької області 23 травня 2013 року були проведені оперативно-розшукові заходи у відношенні ОСОБА_3 у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру НОМЕР_1, НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 159-160).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неп